Для деяких компаній еволюція камер у смартфонах рухається замало швидко. Останніми роками і Vivo, і Oppo експериментують із телеконвертерами — зовнішніми «барильними» об’єктивами, які розширюють можливості зуму флагманів до вражаючих значень. Цього року одночасно вийшли два ультрафлагмани з подібною обіцянкою — стати повноцінною заміною окремої фотокамери.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra мають багато спільного. Обидва підтримують телеконвертери, а ще виробники об’єдналися зі знаменитими фотобрендами: Vivo працювала з Zeiss над оптикою та кольоропередачею, тоді як Oppo продовжує партнерство з Hasselblad через програмне забезпечення камери, деякі елементи апаратного дизайну та 10x-телеоб’єктив.
Смартфони справді схожі, але найцікавіше — різні підходи Vivo й Oppo до головної фішки цих моделей: камер.
На Find X9 Ultra основна камера побудована на 200-мегапіксельному сенсорі формату 1/1,28″. Завдяки діафрагмі до f/1,5 це надзвичайно універсальний модуль, здатний знімати з великою кількістю світла й упевнено працювати у складних умовах. До нього додається пара телеоб’єктивів. Перший має 200 МП і забезпечує 3x зум (еквівалент 70 мм) для портретів і загальних сцен, а головний «вау-ефект» створює надтелеоб’єктив із 10-кратним оптичним зумом і роздільною здатністю 50 МП.
10-кратний зум у смартфонах зустрічається рідко, хоча ми вже бачили його, наприклад, у Samsung Galaxy S23 Ultra. Але там його не поєднували з такими високороздільними сенсорами. У результаті Find X9 Ultra дає більше деталізації, а також можливість ще сильніше кадрувати знімок цифрово — хоча робити це потрібно значно рідше. Також смартфон має 50-МП надширококутну камеру та 3,2-МП мультиспектральний сенсор для покращення балансу білого й точності кольору.
Найяскравіша частина камерної системи Find X9 Ultra — інноваційний 10x-телеоб’єктив у складі пентакамери. 10-кратний оптичний зум відкриває можливість 20x «безвтратного» зуму ще до підключення зовнішнього телеконвертера Oppo. Додатково є стабілізація зі зсувом сенсора для підвищення чіткості й зменшення змазування. (У Vivo — власне рішення, до нього ще дійдемо.)
3x-телеоб’єктив у Oppo виступає зручною проміжною ланкою між основною камерою з великим сенсором і потужним 10x-телеоб’єктивом. Водночас Oppo іноді занадто захоплюється обчислювальною фотографією: на знімках людей часто з’являються «примарні» контури, а надмірна цифрова різкість робить фото неприродними.
У застосунку камери (де, можливо, навіть забагато режимів зйомки) співпраця Oppo з Hasselblad дає режим Master Mode, який вимикає більшість AI-обробки та «догримування». Це означає, що ви не отримаєте AI-підтяжку на телекадрах, але й не побачите моторошних «розмазань» облич або зіпсованих написів. Загалом цей режим виглядає приємніше, хоча іноді справді не вистачає кращої роботи в темряві, яку дає базовий режим із AI.
Vivo X300 Ultra отримав той самий 200-МП сенсор 1/1,12″ для головної камери, але з коротшим фокусом — 35 мм, який можна назвати більш «кінематографічним». Мінімальна діафрагма тут f/1,85 — дещо гірше за конкурента від Oppo.
Зате надширококутна камера X300 Ultra помітно краща за аналог у Find X9 Ultra. На відміну від більшості ширококутних модулів у смартфонах, які часто виглядають як формальне «додавання ще однієї камери», Vivo підійшла до неї серйозно. По‑перше, тут є оптична стабілізація (OIS), що рідкість для такого фокусного. У поєднанні з 50-МП сенсором це дає більш різкі й деталізовані знімки, ніж у конкурентів, де часто ставлять сенсори з нижчою роздільною здатністю.
На користь Oppo варто сказати, що її «ультраширик» не є слабким. Find X9 Ultra теж має 50-МП сенсор і світліший об’єктив f/2,0. Проте сам сенсор менший (у X300 Ultra — 1/1,28″, майже вдвічі більший за 1/1,95″ у Find X9 Ultra) і без оптичної стабілізації. До того ж у Vivo помітно менше засвічень і відблисків від джерел світла — ймовірно завдяки антибліковому покриттю лінз Zeiss.
Телеоб’єктив X300 Ultra (ще один 200-МП сенсор) забезпечує 3,7x зум без телеконвертера. Далі можна збільшувати цифрово, але при цьому швидко втрачається деталізація й з’являються артефакти. На щастя, для тих, кому потрібен ще більший зум, Vivo пропонує власне рішення з телеконвертерами.
Попри те, що обидві компанії пропонують зовнішні телеконвертери, підходи в них різні. Якщо потрібен максимальний дальній оптичний зум, перемагає Vivo: X300 Ultra з телеконвертером дає еквівалент 400 мм (приблизно 17x). Крім того, у меню камери є зручна кнопка для швидкого переходу в режим телеконвертера. З огляду на кількість модулів і режимів зйомки, гортати до потрібного об’єктива на обох смартфонах може бути доволі стомливо.
X300 Ultra пропонує й більшу гнучкість завдяки двом зовнішнім лінзам. Об’єктив на 200 мм дає проміжний варіант — 8,7x оптичний зум. І так, це менше за вбудований 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra, хоча X300 Ultra й використовує більший і потенційно кращий сенсор.
Однак це не робить Vivo однозначним переможцем. 300-мм Explorer-телеконвертер Find X9 Ultra забезпечує 13x оптичний зум, працюючи з 200-МП 3x-телеоб’єктивом смартфона. На папері це може виглядати як невелика надбавка до вбудованого 10x, але фактично знімки робляться на значно більший сенсор із діафрагмою f/2,2, що дає більше деталей і кращу роботу при слабкому освітленні. Підключення телеконвертера підвищує ефективну діафрагму, але навіть тоді система збирає більше світла, ніж штатний 10x-телеоб’єктив Find X9 Ultra з f/4,3.
Попри громіздкий розмір телеконвертера Oppo, конфігурація камер Find X9 Ultra виглядає вдалішою. Телеконвертер Vivo відчутно гірше працює в умовах низького освітлення, а додаткова лінза ускладнює роботу «джимбл-подібної» стабілізації на великих фокусних — картинка помітно тремтить сильніше, ніж у Find X9 Ultra.
Попри це, як і у випадку попередніх камерофонів, обидві системи з телеконвертерами дарують багато задоволення від зйомки. Зовнішні телефотооб’єктиви забезпечують суттєво кращу світлочутливість і деталізацію, ніж будь-який вбудований телеоб’єктив, і роблять це без «обманного» кадрування. Це означає, що можна впевнено знімати дикі тварини, стежити за рухомими об’єктами й отримувати дуже різкі кадри — особливо якщо не лінуватися й ставити смартфон з оптикою на штатив. На щастя, обидва комплекти телеконвертерів комплектуються адаптерами для кріплення до штатива.
Vivo позиціонує свої Ultra-смартфони як професійні відеокамери. Автор огляду не є професійним оператором, але за характеристиками й під час тестів X300 Ultra справді виглядає як цілком боєздатна друга камера для невеликих зйомок.
Одразу з коробки X300 Ultra підтримує запис відео 4K/120 fps 10-bit log на всі три камери, що дає змогу повністю використовувати потенціал пристрою і під час зйомки, і на етапі постобробки.
Ми вже встановили, що X300 Ultra має чудові сенсори, але особливо виділяються можливості постпродакшену та «про»-інтерфейс камери. Смартфон підтримує кодек APV 422. Більшість телефонів записують у форматі 4:2:0, де половина кольорової інформації відкидається заради економії місця. APV 422 працює з хромасемплінгом 4:2:2, що дає ширший колірний діапазон і меншу ступінь стиснення порівняно з типовими мобільними форматами. Також підтримується система колірного кодування ACES (Academy Color Encoding System), тож відзняте на смартфон відео можна легко поєднувати з картинкою з професійних кінокамер.
Найпомітніша й найкорисніша функція для відео — це попередній перегляд із кастомними 3D LUT під час запису. Зазвичай при зйомці в RAW ви бачите на екрані «сірий», тьмяний лог-кадр, але X300 Ultra дає змогу одразу бачити наближений до фінального варіант. Для коротких вертикальних роликів або «історій» у месенджерах це навряд чи критично, але для більш амбітних або навіть професійних проєктів — велика перевага.
Відео також найкраще демонструє роботу фірмової стабілізації Vivo «gimbal-grade». Усередині X300 Ultra крихітні електромагнітні моторчики рухають цілий модуль об’єктива з сенсором, і за словами компанії, система компенсує до семи ступенів тремтіння. Це означає менше розмиття й відсутність стрибків, характерних для суто цифрової стабілізації, яку використовують більшість смартфонів. Окремий режим горизонтальної стабілізації утримує горизонт ідеально рівним незалежно від того, як ви повертаєте пристрій — це функція, яка частіше зустрічається в екшн-камерах.
Find X9 Ultra хоч і підтримує ACES, але більшості згаданих вище можливостей не має. Натомість є фільтри з брендингом Hasselblad, які пропонують радше візуальний стиль, ніж технічну гнучкість. У темряві або під час зйомки в русі часто помітні пікселізація й «пульсація» кадру — смартфону складно утримати стабільність. У більшості тестових сценаріїв X300 Ultra суттєво випереджав Find X9 Ultra саме у відео.
Oppo Find X9 Ultra в багатьох аспектах є апгрейдом порівняно з Find X9 Pro. Окрім п’яти (а не чотирьох) камер, він отримав справжній флагманський процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5 — суттєвий крок уперед порівняно з MediaTek Dimensity 9500 у X9 Pro. Попри більшу товщину й вагу, X9 Ultra оснащено меншим акумулятором на 7050 мА·год, але під час тестів різниці в автономності з Pro-версією практично не було. Смартфон важчий на 10 г.
Vivo X300 Ultra та Oppo Find X9 Ultra обидва підтримують фірмові «камерні руків’я» та кріплення для телеконвертерів. Набір Oppo Earth Explorer включає нове руків’я/чохол з двоступеневою кнопкою спуску, повзунком зуму та 300-мм телеконвертером. Працює він тільки з Find X9 Ultra: з попередніми телеконвертерами Oppo він несумісний, і новий 300-мм об’єктив не працює з Find X9 Pro. Для власників попередніх моделей, які планували апгрейд екосистеми, це може бути неприємним сюрпризом.
Смартфон Oppo Ultra справді «ультра»-великий: екран LTPO AMOLED на 6,8″ з роздільною здатністю 3168 × 1440 пікселів підтримує адаптивну частоту оновлення від 1 до 120 Гц. Для деяких ігор, включно з Genshin Impact та Zenless Zone Zero, частота може підвищуватися до 144 Гц.
Яскравість дисплея Find X9 Ultra сягає 3600 ніт у HDR‑контенті, тоді як Vivo X300 Ultra має дуже схожий екран, але з піковою яскравістю до 4500 ніт. Під час порівняння поруч різниця виявилася не такою вже й разючою — вищі значення яскравості Vivo проявляються переважно в сумісному HDR‑відео.
З погляду дизайну обидва смартфони мають великі круглі блоки камер, які домінують у зовнішньому вигляді. У Vivo модуль виступає на кілька міліметрів більше, хоча загальна товщина корпусів майже однакова. Find X9 Ultra отримав ємнісну кнопку камери, подібну до серії iPhone 17, розташовану посередині правої грані. У Vivo X300 взагалі немає окремої кнопки затвора — дивне рішення для фотоорієнтованого флагмана.
Є й інші апаратні відмінності. Vivo X300 Ultra використовує той самий процесор Snapdragon 8 Elite Gen 5, що й Find X9 Ultra, але має акумулятор на 6600 мА·год. Обидва смартфони застосовують кремнієво-вуглецеві батареї, які займають менше місця при великій ємності. Також обидві моделі підтримують заряджання до 100 Вт, що дуже доречно, якщо ви максимально навантажуєте їх відеозйомкою й серійними фото.
У тесті безперервного відтворення відео Vivo X300 Ultra протримався 36 годин, а Find X9 Ultra — 39 годин. Це не радикальна різниця, але на тлі S26 Ultra з його 30 годинами це помітний стрибок уперед.