Дослідницький проєкт Vesuvius Challenge застосував алгоритми машинного навчання для аналізу залишків сувою PHerc 1667, який був пошкоджений під час виверження вулкана Везувій у 79 році нашої ери. Цей артефакт, вилучений з руїн давньоримського міста Геркуланум, раніше вважався непридатним для вивчення через стан обвуглення та щільну скрученість. Будь-яка спроба механічного розгортання призводила до неминучого руйнування тендітного папірусу, тому текст залишався недоступним для істориків протягом багатьох століть, зберігаючи свої таємниці під шаром вулканічного попелу.
Технологічний процес ідентифікації тексту базується на поєднанні високоточних рентгенівських знімків та спеціально налаштованих алгоритмів штучного інтелекту. Система розпізнає мікроскопічні відмінності у щільності волокон папірусу, де чорнило залишає ледь помітні сліди, навіть якщо матеріал повністю обвуглився. Програмне забезпечення автоматично заповнює прогалини у пошкоджених літерах та пропонує варіанти відсутніх слів, дозволяючи дослідникам опрацювати результати без фізичного втручання в структуру історичного об’єкта, що вже демонструє певні успіхи з моменту запуску ініціативи у 2023 році.
На даному етапі експертам вдалося розшифрувати 20 колонок тексту, які стосуються принципів стоїчної філософії, зокрема питань етики та людської поведінки. Попередній аналіз припускає, що автором цього рукопису міг бути давньогрецький філософ Хрісіпп. Проєкт Vesuvius Challenge планує продовжувати роботу над іншими сувоями з тієї самої бібліотеки, що була знайдена у залишках римської вілли. Ця робота доводить, що за допомогою обчислювальної потужності можна отримати доступ до даних, які раніше вважалися втраченими назавжди через фізичну деградацію.
Фізичний стан згаданого об’єкта PHerc 1667 залишається вкрай незадовільним, оскільки в результаті попередніх невдалих спроб розгортання сувій був розламаний навпіл. На сьогодні його довжина становить лише 8 сантиметрів, або близько 3,15 дюйма, а значна частина матеріалу вже остаточно розпалася. Попри скепсис щодо стану таких знахідок, наукова спільнота переконалася в ефективності віртуального підходу до археології, де обробка зображень замінює фізичне розгортання, дозволяючи нарешті дізнатися, що саме було закладено у давні тексти.
Попри успіхи у відновленні окремих частин тексту, залишається відкритим питання якості інтерпретації отриманих даних, оскільки алгоритми часто припускаються помилок при реконструкції втрачених фрагментів. Дослідники з Університету Кентуккі, зокрема професор Брент Сейлс, порівнюють це технологічне досягнення з перемогою на чемпіонаті світу, проте варто пам’ятати, що остаточне розуміння змісту праць все ще покладається на суб’єктивну інтерпретацію вчених, які працюють із результатами генерації штучного інтелекту, а не на пряме читання оригіналу.
Аналіз стану давньоримської бібліотеки та майбутні перспективи дослідження
Варто зазначити, що знахідка з Геркулануму є лише частиною величезного архіву сувоїв, знайдених у багатій віллі, яка постраждала від того самого виверження, що знищило Помпеї. Історики сподіваються, що подальше використання алгоритмів дозволить зрозуміти, як тексти пов’язані між собою та які ще філософські ідеї були популярні в той час. Хоча виверження 79 року нашої ери спричинило безпрецедентну катастрофу, воно також мимоволі забезпечило умови для консервації цих документів, перетворюючи їх на унікальне джерело інформації про античний світ.
Технічний прогрес у цій галузі виглядає багатообіцяючим, але він не позбавляє дослідників необхідності враховувати величезну кількість неточностей, які неминуче виникають під час автоматичної реконструкції спаленого матеріалу. Поточні успіхи проєкту Vesuvius Challenge є скоріше демонстрацією того, на що здатні сучасні обчислювальні інструменти при правильному налаштуванні. Залишається лише спостерігати, чи зможуть майбутні ітерації моделей штучного інтелекту впоратися з більш пошкодженими ділянками папірусів без значної втрати інформації або викривлення авторського задуму оригінальних античних текстів.
Слід визнати, що навіть з найкращими алгоритмами штучного інтелекту, робота з такими тендітними артефактами залишається викликом, де межа між науковим відкриттям та технологічною ілюзією досить розмита. Отримані результати можуть стати як великим проривом у розумінні античної філософії, так і прикладом того, як ми приписуємо зміст там, де існують лише випадкові набори літер, згенеровані машиною на основі зашумлених даних, що потребує надзвичайно обережного та критичного ставлення до кожного прочитаного слова.
Кінцева мета проєкту полягає у повному відновленні змісту бібліотеки, проте темпи роботи та складність обробки кожного окремого фрагмента свідчать про те, що цей процес триватиме ще багато років. Кожне нове успішне розшифрування стає приводом для обговорення, але справжня цінність полягає у тому, чи зможуть ці дані реально змінити сучасне уявлення про стоїцизм, чи вони лише додадуть нові питання до вже існуючих історичних дискусій про спадщину греко-римської культури та її вплив на сучасну цивілізацію.
Отже, технологія рентгенівської томографії в поєднанні з обробкою на основі штучного інтелекту відкриває нові можливості для археології, однак успіх цієї справи залежить від ретельності перевірки фактів реальними фахівцями. Попри захоплення медіа та широке висвітлення досягнень, варто пам’ятати, що штучний інтелект лише інтерпретує структуру, а не розшифровує сенс у традиційному розумінні, тому кожне твердження про прочитаний текст має проходити через багатоетапну верифікацію істориками, лінгвістами та філологами.
