Україна, нарешті, перестане бути «білою вороною» телеком-світу, адже наприкінці цього року в нашій державі розпочнеться впровадження третього покоління зв’язку. На це знадобилося майже десять років, але в інших країнах також були особливості розгортання UMTS. Про найбільш вражаючі випадки при переході з 2G на 3G читайте нижче.
Україна
Коли говорять про відсутність в Україні «третього покоління зв’язку», тоді найчастіше мають на увазі технологію UMTS (її ще називають WCDMA) у найбільших GSM-операторів. Оскільки 3G в нашій державі існує давно і у вигляді UMTS, і у вигляді CDMA 2000. Проблема в тому, що покриття UMTS забезпечує лише один невеликий оператор, а гаджети GSM несумісні з мережами CDMA 2000. В інших країн були свої особливості впровадження 3G.
Японія
Країна висхідного сонця стала першою, яка отримала комерційний зв’язок на базі UMTS. Тестові дзвінки в 3G там пролунали ще у 1998 році, а абоненти отримали швидкісний мобільний зв’язок у 2001 році.
Наслідки від розвитку UMTS у Японії відчув на собі кожен власник смартфона. Адже у 2003 році найбільший місцевий оператор NTT DoCoMo уклав договір з компанією Symbian – ця угода визначила майбутнє 3G-гаджетів у всьому світі. Раніше для них виробники створювали власні закриті прошивки, а після неї почали переходити на відкриті операційні системи. Останні відкрили дорогу до сучасних універсальних смартфонів.
США
Стандарт UMTS часто критикують за його низьку ефективність відносно CDMA 2000, який майже вдвічі швидший. Тому у США 3G почали розгортати на базі останнього: перші дві мобільні мережі з підтримкою широкосмугового інтернету запрацювали на початку 2000-х років на базі CDMA 2000. Лише через три роки в країні з’явився оператор, що працював у стандарті UMTS.
Сьогодні у США працює чотири національних оператори, два з яких використовують CDMA 2000, а два – UMTS. Перші з них займають близько 15% ринку, а останні – по 30% ринку. Для прикладу, в Україні цього року буде чотири UMTS-оператори, а ще два працюють у CDMA. Частка останніх складає близько 2%.
Європа
Стандарт UMTS розробляли спеціально для Японії та Європи, і тому в останній ліцензії на 3G видавали ще наприкінці 90-х років. Першою була Фінляндія, яка просто роздала в 1999 році чотири ліцензії без жодних умов. Для порівняння, українські ліцензії зобов’язують операторів розгорнути мережі в найбільших містах впродовж 18 місяців.
Наступною була Швеція, яка провела так званий «конкурс краси». У ньому учасникам необхідно було просто правильно заповнити папери та формально відповідати усім вимогам влади. Окрім цього формату держави Європи також роздавали ліцензії 3G через аукціон.
У кожного з цих підходів були свої недоліки та переваги. Наприклад, ті країни, що проводили аукціони на 3G, отримали високі ціни на зв’язок. А ось «конкурс краси» затримав розвиток швидкісних мереж: у Швеції жодна з компаній-учасників не дотрималася своїх обіцянок.
Китай
Один з найбільших мобільних ринків у світі – Китай – вирішив йти своїм шляхом, чим затримав розвиток своїх швидкісних мобільних мереж. Причиною стало бажання заощадити, адже влада не захотіла виплачувати роялті власникам патентів на технології UMTS або CDMA 2000.
Замість цього держава почала розвивати власний стандарт TD-SCDMA, у чому допомагала компанія Siemens AG. Експерти кажуть, що після провалу на європейському ринку вона так хотіла завоювати східний.
Ситуацію змінила Олімпіада 2008 року в Пекіні. Тоді влада почала швидкими темпами збільшувати покриття TD-SCDMA, а також була змушена запустити мережу у форматах UMTS та CDMA 2000. У них працюють три найбільші оператори країни: China Mobile, China Unicom та China Telecom.
Індія
Індія – це ринок, який показує найбільшу швидкість зростання популярності мобільного зв’язку. Відлік ери 3G у цій державі розпочався у 2008 році та мав великі наслідки, адже 40% населення користуються інтернетом через свої телефони. Проте мрія про швидкісний доступ до мережі залишається нездійсненою: до 2014 року проникнення 3G становило лише 7,4%. Експерти відзначають, що 3G в цій країні провалився, і тепер розмірковують, чи змінить ситуацію перехід на 4G. Адже в інших країнах рівень проникнення UMTS через три роки після запуску становив близько 20%.
Південна Корея
Недоліки UMTS яскраво можна бачити на прикладі Південної Кореї. Як тільки в 2011 році в цій країні запустили 4G, користувачі одразу почали відмовлятися від 3G. І вже через шість кварталів після запуску четвертого покоління воно на 35% випереджало третє покоління.
Наприкінці
Експерти погоджуються, що зв’язок 3G переоцінили, і це навіть створило «пузир», який вибухнув у 2003 році. Багато операторів вклали тоді мільйони євро інвестицій та опинилися через це на грані банкрутства. Причиною стало те, що апарати користувачів були не дуже добре пристосовані до пересилання даних, роботи з мультимедіа, інтернетом, а також недоліки UMTS порівняно з іншими стандартами. Ситуацію змінила поява сучасних смартфонів та розвиток 4G LTE. Це зовсім новий формат, який об’єднав переваги UMTS та CDMA 2000.
