Від раннього інтернету майже нічого не залишилося – який урок це несе?

У майбутньому неможливо буде відкрити новини минулого, щоб почитати про реальні події.

Популярна фраза «що потрапило в інтернет – уже не зникне» є хибною, особливо якщо мова йде про контент раннього інтернету. Середня тривалість існування веб-сторінки сьогодні близько 100 днів, після чого її змінюють або видаляють. Тому від тієї епохи початкового розмаїття в онлайні нині майже нічого не залишилося.

Один із яскравих прикладів дивних, але геніальних вигадок раннього інтернету був сайт Million Dollar Homepage. Його у 2005 році придумав 20-літній Алекс Тью, який гадав, як йому заробити грошей. Створений ним сайт був дуже простий: він мав мільйон пікселів, які продавалися блоками по 100 за ціною $1 за піксель.

Планувалося, що з продажем мільйонного пікселя на банківському рахунку Тью також буде мільйон доларів. Сайт Million Dollar Homepage запрацював 26 серпня 2005 року, і на його створення витратили 50 євро. Рекламодавці купували блоки пікселів та надавали текст, який з’являвся, коли користувач наводив на цю ділянку мишкою.

Уже за місяць Тью став знаменитістю, а на його банківському рахунку опинилося $250 000. У січні 2006 року він продав останні 1000 пікселів на аукціоні за $38 100 і став мільйонером.

Сьогодні сайт Million Dollar Homepage все ще в онлайні, а придбане місце ось уже 15 років незмінно рекламує власників куплених пікселів. Нині він також став цікавим тим, що перетворився на живий музей ранньої ери інтернету. Може здатися, що пройшло небагато часу, але для ІТ-технологій такий термін – наче геологічна епоха. Близько 40% посилань з Million Pixel Homepage ведуть на сайти, які вже не існують. Деякі посилання ведуть на сайти, які змінили власників.

Сторінка Million Dollar Homepage показує, що в інтернеті зникнення інформації відбувається непомітно. Сьогодні вона є, а завтра посилання вже веде в нікуди. Одним з останніх таких зникнень стало вимкнення мережі Google+, яке пройшло непоміченим для користувачів. Але в цій мережі містилася купа корисного контенту, відповіді юзерів на питання, поради тощо. Усе це зникає разом із сайтом, на якому інформація містилася.

Інформація в інтернеті зникає безслідно, і сподіватися на кеш Google не варто. Він оновлюється, і збережені в ньому дані також зникають.

Деяким сайтам відносно щастить, і вони знаходять прихисток на серверах організації Internet Archive. Це гурт ентузіастів, який намагається врятувати цифрову спадщину від повного забуття. Сам Internet Archive заснував в 90-х роках інженер Брюстер Кале.

«Якби не вони, у нас би не було ранніх матеріалів. Якби Брюстер Кале не заснував Internet Archive та не почав зберігати речі без очікування дозволу, ми би втратили все», – каже виконавчий директор Інституту веб-наук Дейм Холл.

Інтернет зростає експоненційними темпами, і зберігати його контент дуже складно. Адже люди не квапляться фінансувати проекти з архівування. «Хто буде платити за це? – запитує Холл. – Ми видаємо значно більше матеріалу, ніж раніше».

Британська бібліотека з 2004 року веде веб-архів UK Web Archive, який з дозволу веб-сайтів копіює їх. Менеджер цього проекту Джейсон Веббер говорить, що проблема збереження цифрового контенту значно більша, ніж усвідомлюють люди. «Це не лише ранній матеріал, – каже він. – Більшість інтернету не зберігається. Internet Archive запрацював у 1996 році. З тієї ери нічого не зберегли».

Навіть перша веб-сторінка, запущена в 1991 році, сьогодні не існує. Доступна на сайті World Wide Web Consortium веб-сторінка – це лише її копія, яку зробили пізніше.

Експерти кажуть, що розміщення фотографій, коментарів та іншого контенту в соцмережах та «хмарах» – це не спосіб їх вберегти. Одного дня ці начебто незрушні та надійні ресурси просто зникнуть. Достатньо лише самостійно відвідати сторінку Million Dollar Homepage.

Окрім персональної втрати спогадів, каже Дейм Холл, відсутність інтернет-архіву несе глобальні політичні ризики. У майбутньому неможливо буде відкрити новини минулого, щоб почитати про реальні події. Це розв’язує руки політикам, які можуть маніпулювати точкою зору на історію.

«Як тільки влада змінюється чи реструктуризується, сайти закриваються. Подивіться на сайти передвиборчих кампаній, які за своєю природою є тимчасовими, – говорить професор цифрових наук Університету Лондона Джейн Вінтерс. – Це сталося з Югославією. Домен .yu був топ-доменом країни, і він зник після розподілу».

За матеріалами: BBC

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Коментуйте, будь-ласка!
Будь ласка введіть ваше ім'я