Захоплення від перегляду, довгі обговорення з друзями та рекомендації всім знайомим сходити подивитись – погодьтесь, подібний опис скоріше стосується вигаданого голлівудського блокбастера, аніж реалістичної документальної стрічки. Проте скоро це може змінитися, і правдиве кіно буде таким же вражаючим. У цьому допоможе повне занурення у віртуальну реальність, і режисери документальних фільмів уже експериментують з нею.
У березні цього року соціальна мережа Facebook придбала виробника окулярів віртуальної реальності Oculus VR за $4 млрд, чим відновила інтерес публіки до технології, яка з’явилася майже 30 років тому. Спочатку Oculus VR фокусувалася на іграх, проте виконавчий директор соцмережі Марк Цукерберг сказав, що це – «наступна основна платформа, яка прийде на заміну мобільним гаджетам».
Піонери нової документалістики
З такою думкою згодна Нонні де ла Пена – досвідчений журналіст, кореспондент таких відомих газет, як Newsweek та New York Times. Останні сім років вона присвятила спробам показати, що віртуальна реальність змінить журналістику. На її думку, ця технологія може запропонувати новий вражаючий спосіб спілкування та інформування глядачів. Де ла Пена відзняла декілька документальних фільмів у форматі віртуальної реальності. Це, наприклад, матеріал про дітей-біженців із Сирії та про голод у Лос-Анджелесі.
«Я починаю з відео, аудіо та фотографій від свідків, а потім ретельно відбудовую події за допомогою високоякісної анімації, моделей довкілля та просторових звукових ефектів», – розповідає журналістка про роботу над документалістикою у форматі віртуальної реальності.
Для перегляду такого кіно глядачу надаються окуляри віртуальної реальності, в якій він може вільно переміщуватися у віртуальному просторі. Вони можуть повертати голову за своїм бажанням та зазирати, куди хочуть.
Де ла Пена каже, що таке заглиблення в історію дозволяє підняти її розуміння та емоції до неї на новий рівень. «Я знала, що я ніколи не зможу повернутися до традиційних форматів розповіді, як то фільм або текст, – згадує вона своє перше занурення у віртуальну реальність. – Інтенсивність вражень така унікальна, що я одразу зрозуміла – важливі історії потрібно розповідати лише так».
Сама журналістка описує свою роботу, як «журналізм із зануренням». При цьому створення подібних відео віртуальної реальності набагато складніше за роботу у звичних форматах, оскільки необхідно співпрацювати з аніматорами, дизайнерами, 3D-дизайнерами та звуковими режисерами. «Вихідний матеріал з місць подій – це обов’язкова умова, – каже вона. – Скласти його у віртуальній реальності в єдину історію є важким завданням, яке потребує багато часу».
Технології для цікавої документалістики
При цьому експерт каже, що журналістика у віртуальній реальності повинна застосовувати такі ж етичні норми, як і звична журналістика. «Ми, журналісти, повинні переконатися, що при створенні віртуальної реальності застосовуються кращі методи журналістської роботи, – каже вона. – Ми маємо вчити аудиторію користуватися документалістикою у віртуальній реальності з критичної точки зору».
Захоплення де ла Пени новою технологією розділяють не всі журналісти. Деякі вважають, що не варто асоціювати документалістику з технікою, яка сьогодні сприймається, як ігрова платформа. У таких випадках де ла Пена зазвичай згадує слова Цукерберга. «Зменшення читачів у газет та популяризація відеоігор у нашій культурі, – говорить вона, – пом’якшила ставлення до документальної журналістики у віртуальній реальності, а також сприяє використанню цієї платформи для залучення нових глядачів. Я піонер у цій галузі й можу сказати, що використані мною техніки знаходять широке сприйняття».
Роками де ла Пена була одинока у своїй роботі, однак останнім часом у неї почали з’являтися послідовники. «Багато років для була єдиною журналісткою, хто розповідав новини у новому форматі, – каже вона. – Проте тепер це викликає жвавий інтерес, і до мене приєднуються інші».
За матеріалами Technology Review.
