Неділя, 22 Листопада, 2026

Вояджер-1 показує, чому інопланетян не існує: він 49 років летів, щоб опинитися на відстані одного дня

У четвер приблизно в середині дня за київським часом, науковці Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) отримали сигнал від космічного апарата Voyager 1. Він підтвердив, що справді досяг відстані в одну світлову добу від Землі. В звичних нам кілометрах – приблизно за 25,7 мільярда кілометрів від нашої планети. Технічно Voyager 1 подолав цю відстань ще в середу, проте через величезну віддаленість апарата передавання сигналів між ним і Землею відбувається із затримкою.

І це наочно показує, що інопланетян не існує. Навіть якщо десь дійсно є позаземна цивілізація, шалені відстані Всесвіту ізолюють таку цивілізацію у власній бульбашці. Це схоже на історію відкриття Америк. Поки в Європі та Азії йшли величезні соціальні та технологічні процеси, Північну та Південну Америку населяли цивілізації індіанців, які значно відставали. І Європа з Азією, і Америки існували в один час, паралельно одна з одною, однак нездолано шалена відстань океанів для тогочасних технологій, робила ці цивілізації недосяжні одна для одної. Відстані Всесвіту настільки великі, що навіть найшвидше відоме явище, буквально теоретичний ліміт швидкості для сучасної фізики, – світло – повзе Всесвітом повільніше за равлика на листі винограду.

Досягнення Voyager 1 стало важливою віхою: жоден інший створений людиною об’єкт досі не віддалявся від Землі настільки далеко. Ця подія сталася після майже пів століття досліджень Сонячної системи, які апарат здійснював разом зі своїм побратимом — космічним зондом Voyager 2. Обидва апарати запустили у 1977 році для дослідження зовнішніх областей Сонячної системи та меж впливу Сонця.

«Я сподіваюся, що Voyager, так само як свого часу надихнув нас, надихатиме й наступне покоління», — сказала Сюзанна Додд (Suzanne Dodd), керівниця проєкту Voyager у NASA, під час пресконференції в четвер. «Одна світлова доба — це визначне досягнення, але, гадаю, попереду на нас чекає ще чимало інших важливих віх».

За час своєї роботи місія Voyager надала науковцям величезний обсяг нових відомостей про Сатурн, Юпітер, Нептун, Уран та інші об’єкти Сонячної системи. Сьогодні наукова спадщина цієї місії допомагає готувати нові космічні дослідження, зокрема місію Europa Clipper. Очікується, що цей апарат прибуде до Юпітера у 2030 році, щоб дослідити його крижаний супутник Європу. Без даних, отриманих завдяки місії Voyager, ми майже нічого не знали б про Європу. Те саме стосується й місії Dragonfly, запуск якої запланований на 2028 рік. Вона має дослідити Титан — найбільший супутник Сатурна.

«Відкриття, зроблені завдяки Voyager, фактично відчинили двері до зовнішніх областей Сонячної системи», — зазначив під час тієї самої пресконференції головний науковий співробітник Лабораторії реактивного руху NASA Джонатан Лунін (Jonathan Lunine).

Що ж до самих космічних апаратів Voyager, то кожен новий фрагмент наукових даних, який вони передають сьогодні, є «безцінним» і не має аналогів, наголосила Нікі Фокс (Nicky Fox), заступниця адміністратора Управління наукових місій NASA. Обидва апарати — Voyager 1 і Voyager 2 — уже перебувають у міжзоряному просторі, тобто в області між нашою Сонячною системою та іншими зоряними системами. Там вони продовжують збирати дані за допомогою працездатних наукових приладів, досліджуючи, як Сонце впливає на навколишнє середовище в цій частині космосу. Обидва зонди оснащені приладами для вимірювання плазмових хвиль і магнітних полів, а також системами реєстрації космічних променів.

«Ми перебуваємо в надзвичайно цікавий період, коли починаємо поєднувати наші знання про те, як живеться поруч із цією зорею, і спостереження за її впливом із тим, що відбувається за межами нашої зоряної системи», — сказала Джеймі Ранкін (Jamie Rankin), заступниця наукового керівника проєкту Voyager.

Космічним апаратам уже майже 50 років. Вони демонструють вражаючу довговічність, хоча їхній вік неминуче дається взнаки, насамперед через мізерний ККД електричного перетворювача на базі ефекту Зеебека та вичерпання ядерного палива на борту (зонд використовує РІТЕГ). Станом на кілька днів тому NASA тимчасово не могло отримувати наукові дані від Voyager 1. Крім того, на початку цього року команда місії вирішила вимкнути декілька енергомістких приладів на обох апаратах, щоб заощадити електроенергію та продовжити їхню роботу. За словами Каріма Бадаруддіна (Kareem Badaruddin), керівника місії Voyager, значна частина нинішньої роботи команди полягає в постійному виявленні нових технічних несправностей, аналізі їхніх причин і пошуку способів усунення проблем.

«Інженер, який зіткнувся з проблемою, нагадує собаку, що вчепилася в кістку, тому ми надзвичайно активно й наполегливо працюємо над розв’язанням цих завдань», — сказав він.

Очікується, що у 2036 році Voyager 1 вичерпає запаси енергії, після чого зв’язок із Землею стане неможливим. Проте навіть тоді апарат не припинить свого руху крізь космічний простір. Він продовжить летіти до далекої точки призначення, розташованої приблизно за 17 світлових років від Землі. На його борту міститься знаменита «Золота платівка» (Golden Record) — своєрідна капсула часу, яка містить відомості про Землю та людство і призначена для можливих позаземних цивілізацій, якщо колись апарат потрапить їм на очі. Дуже цікаво, що ми, люди, настільки егоцентричні, що чомусь вважаємо, що ці можливі позаземні цивілізації будуть дивитися на цю пластинку тими ж очима, як у нас. Але навіть на нашій планеті є купа живих істот без очей взагалі, і це при тому, що майже всі живі істоти мали колись спільного предка з нами, людьми.

Було цікаво? Тапніть кнопку, щоб Google теж знав, де читати цікаві новини

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Коментуйте, будь-ласка!
Будь ласка введіть ваше ім'я

Євген
Євген
Євген пише для TechToday з 2012 року. Інженер за освітою. Захоплюється реставрацією старих автомобілів.

Vodafone

Залишайтеся з нами

10,052Фанитак
1,445Послідовникислідувати
105Абонентипідписуватися

Статті