Цієї осені виповнилося 50 років мережі ARPANET, яка стала родоначальником сучасного інтернету. Студент Каліфорнійського Університету Чарлі Клайн відправив з комп’ютера SDS Sigma 7 на комп’ютер SDS 940 у Стенфордському інституті повідомлення. Машина заглючила, і найперша в історії відправлена електронним каналом фраза виявилася уривком «LO». Сьогоднішній інтернет значно надійніший та продуктивніший, але за його роботу так само відповідає купа технологій. Ось сім кроків, які потрібні, щоб ви читали цю статтю.
ARPANET вважається родоначальником інтернету не просто тому, що це була перша мережа. У ній реалізували головну технологію, на яку і понині спирається Павутина: пакетне пересилання даних по TCP/IP.
Можливість прочитати цю статтю починається з комп’ютера, який здатний трансформувати нулі та одиниці в зрозумілі людському мозку пікселі на екрані. Основним програмним компонентом, який працює над цим, є браузер – спеціальна програма, яка збирає отримані з інтернету пакети даних та генерує інформацію для виведення на екран силами операційної системи.
Крок перший
Коли ви натискаєте на заголовок з посиланням цієї статті, браузер відправляє по інтернет-каналу запит, в якому міститься адреса Internet Protocol (IP) вашого ПК, а також ім’я сервера, на якому розміщена ця стаття.
Крок другий
Браузер не знає IP-адреси сервера із цією статтєю, але знає, де її можна отримати, маючи ім’я сервера. Таку інформацію надає система Domain Name Server (DNS). На другому кроці браузер звертається до сервера DNS (його IP-адреса відома) і, назвавши techtoday.in.ua, отримує IP-адресу сервера techtoday.in.ua.
Крок третій
Браузер зв’язується із сервером із цією статтею, прохаючи встановити зв’язок Transmission Control Protocol (TCP).
Крок четвертий
Сервер із цією статтею у відповідь надсилає код 200, який означає «все добре, продовжуємо обмін даними». Вам можуть бути знайомі інші коди, які надає на цьому етапі віддалений сервер. Наприклад, помилка 404 – сервер не знайшов документа, який хоче отримати браузер. Або помилка 503 – сервер перевантажений чи глючить і не може надати потрібної інформації.
Крок п’ятий
Після успішного встановлення з’єднання браузер та сервер встановлюють контакт по протоколу Hypertext Transfer Protocol (HTTP). Це дозволяє розбити затребувану інформацію на пакети, які знайдуть свого адресата. Усе тому, що кожен пакет має в заголовку інформацію про те, кому його потрібно доставити. Пакети в інтернеті мандрують іноді непередбачуваними шляхами, і важливо, щоб вони не губилися.
Крок шостий
Пакети мандрують по протоколу TCP, який на апаратному рівні можуть передавати оптичними чи мідними, бездротовим Wi-Fi чи іншими способами.
Крок сьомий
Кожен проміжний пункт на шляху пакетів знає лише частину маршруту, а саме – сусідні сервери, куди можна відправити пакет даних. Коли пакет врешті-решт потрапляє у ваш домашній роутер, а той – пересилає його на ваш ПК, браузер активується знову. Він збирає всі пакети в єдиний зліпок віддаленої сторінки та трансформує її в зрозумілий людям формат – текст із картинками.
