Електронні сенсори всередині живого організму можуть дати багато інформації про його здоров’я, але звичайна електроніка токсична. Вчені давно працюють над створенням їстівної електроніки, і нещодавно вони створили їстівний транзистор. Транзистор – це основний елемент будь-якого електронного девайсу.
Дослідники з Італії та Сербії створили транзистор із міді єі фталоціаніну (CuPc), відомого відбілювача, який використовується в зубній пасті. Ці матеріали також можна використовувати як органічні напівпровідники. За словами дослідників, окрім того, що він позначений як безпечний для споживання людиною, CuPc залишається стабільним понад рік і може працювати як транзистор із електролітним керуванням, що працює при напрузі менше 1 вольта.
Не потрібна величезна кількість CuPc для створення їстівного транзистора. Згідно з дослідженнями, середня людина вживає приблизно 1 мг CuPc під час чищення двічі на день, що в 12 500 разів більше, ніж 80 нанограмів, необхідних для створення одного чипа.
Розробка їстівного транзистора має вирішальне значення для подальшої розробки електронних медичних пристроїв, які можна безпечно ковтати для тестування шлунково-кишкового тракту. У нас уже є капсульна ендоскопія, яка використовує крихітну бездротову камеру розміром з пігулку вітаміну, яку приймає пацієнт. Ця капсула робить фотографії або відео травного тракту для діагностики. Однак ця процедура вимагає нагляду лікаря, і ви все одно повинні вивести її з організму після завершення тесту. Крім того, капсульна ендоскопія не має іншого датчика, крім камери, тому вона обмежена лише візуальними процедурами.
Однак, маючи їстівний транзистор, біоінженери могли б розробити медичний пристрій, що містить датчики для визначення рівня ферментів та інших хімічних функцій організму. І оскільки це їстівні пристрої, які практично не становлять ризику для вашого здоров’я, ви можете легко приймати їх без підготовки та контролю лікаря. Це робить його дуже придатним для ранньої діагностики та моніторингу та може навіть автоматизувати майбутнє медичне лікування.
Вже були запропоновані їстівні електронні компоненти, такі як електроліти, батареї, суперконденсатори, провідні пасти та чорнила, схеми з медовим затвором і навіть датчики. Але все це обмежено без їстівного транзистора, який потрібен для створення процесора. Таким чином, представивши транзистор із використанням CuPc, можна було б створити повністю їстівний комп’ютер, який міг би зробити діагностику, лікування та профілактику набагато доступнішими, швидшими та дешевшими.
