У глобалізованому візуальному середовищі, де бренди, сайти й афіші дедалі більше нагадують одне одного, питання оригінальності стає не примхою, а професійною необхідністю. На сцені TEDNext 2025 дизайнер Лопе Гутьєррес-Руїс поділився трьома підходами, які допомагають його студії системно виходити за межі шаблонів і створювати роботи, що справді вирізняються.
1. Команда з радикально різним досвідом
Один із ключових інструментів проти візуальної уніфікації — це команда, в якій люди максимально не схожі одне на одного.
У студії, де працює Гутьєррес-Руїс, партнери мають зовсім різні бекграунди: журналіст, філософ, діджей. Вони відрізняються не лише освітою, а й захопленнями, стилем мислення та підходами до досліджень. Це не випадковість, а свідома стратегія.
Ще один принцип — не прив’язувати людей до одного міста чи культурного контексту. Співробітники можуть жити «де завгодно»: на карибському узбережжі, у Токіо чи в маленькому хорватському містечку. Важливо, щоб вони були занурені в різні візуальні культури й субкультури.
Коли така команда збирається над проєктом, до столу приносяться не лише різні естетичні вподобання, а й різні способи мислення, досвіду участі в субкультурах та підходів до розв’язання задач. Це створює напругу й тертя, але саме з цього тертя народжуються рішення, які не схожі на чергову варіацію популярного тренду.
2. Шукати рішення в суміжних, а не очевидних сферах
Другий принцип — свідомо виходити за межі «очевидного поля» задачі. Замість шукати відповіді там, де безпосередньо лежить проблема, варто дивитися на суміжні дисципліни.
У студії, де працює дизайнер, кожен тип задачі розглядають крізь призму іншої сфери:
- проєкти з візуалізації даних — як анімаційні;
- редакційні та видавничі проєкти — як можливість для експериментів із брендингом.
Показовий приклад — постер для MIT, присвячений білку Cas9, який використовують у генетичних дослідженнях. Формально це завдання з постерного дизайну й візуалізації наукових даних. Але замість того, щоб зосередитися на максимально чіткій читабельності послідовності, команда поставила інше запитання: як передати відчуття захоплення красою науки й можливостями, які вона відкриває?
Для цього використали досвід у суміжній галузі — типографіці. Було створено шрифт, у якому самі літери містять додаткову інформацію про послідовність білка. Потім цю послідовність просто набрали новим шрифтом. Результат — одночасно незвична візуалізація даних і нетривіальний підхід до набору тексту.
Такий метод — дивитися на задачу очима іншої дисципліни — дозволяє уникати прямолінійних рішень, які легко вписуються в уже знайомі тренди.
3. Бути «адитивним»: будувати сміливі рішення одне на одному
Третя ідея стосується не стільки окремих проєктів, скільки способу життя й роботи. Йдеться про «адитивність» — здатність накопичувати сміливі рішення, а не розраховувати на один-єдиний прорив.
Надзвичайні результати потребують надзвичайних зусиль, а отже — великої кількості енергії. Замість того щоб сподіватися на один «геніальний ривок», варто будувати таку професійну траєкторію, яка дозволяє регулярно робити нетривіальні кроки й нашаровувати їх.
Приклад — виставка Hundred Points, найбільший незалежний проєкт студії. Це експозиція графічного дизайну з чотирьох міст: Остіна, Сан-Паулу, Каїра та Гельсінкі. Виставка займає близько 4000 квадратних футів і включає 50 проєктів, але важливі не масштаби, а принципи, за якими її побудовано.
Куратори свідомо пішли проти звичних музейних підходів до показу графічного дизайну:
- Усі роботи зроблено тривимірними, тоді як зазвичай графічний дизайн демонструють пласким — у друці чи на екранах.
- Відеоінсталяції зроблено інтерактивними, на противагу типовому пасивному перегляду відео в музеях.
- Відвідувачам дозволили торкатися експонатів, руйнуючи традиційний «недоторканний» статус, який графічний дизайн часто отримує в музейному контексті за аналогією з образотворчим мистецтвом.
На відкритті виставка побила рекорди відвідуваності, події в її межах стабільно збирають публіку, а відгуки — позитивні. Але головний результат — внутрішнє підтвердження для команди, що системне прийняття сміливих рішень справді дозволяє робити щось інакше, а згодом — і щось по-справжньому чудове.
Оригінальність як результат системних рішень
Уніфікація візуальних трендів — наслідок глобалізованих платформ, спільних джерел натхнення й швидкого тиражування вдалих рішень. Вирватися з цього кола можна, але для цього замало просто «намагатися бути оригінальним».
Потрібні системні зміни:
- у тому, як формуються команди (радикальна різноманітність досвідів і культурних контекстів);
- у тому, де шукати відповіді (суміжні дисципліни замість очевидних рішень у межах однієї галузі);
- у тому, як планувати час і енергію (життя, що дозволяє регулярно робити сміливі кроки й накопичувати їх).
У такій моделі оригінальність перестає бути випадковим збігом обставин і стає наслідком продуманої стратегії — від побудови команди до вибору, на що витрачати зусилля.
Джерело
3 Ways to Create a Truly Original Design | Lope Gutierrez-Ruiz | TED