Минулий тиждень виявився насиченим науковими подіями. Астронавтів на МКС на короткий час перевели в укриття після виявлення витоку повітря в перехідному модулі, NASA офіційно оголосило про завершення місії орбітального апарата MAVEN, а вчені повідомили про створення «універсальної вакцини», розробленої за допомогою ШІ. Також дослідники використали космічний телескоп Джеймса Вебба, щоб безпосередньо виміряти масу далекої чорної діри, а метеорит розкрив сліди давно зниклої протопланети в нашій Сонячній системі.
JWST виміряв масу далекої неактивної чорної діри
Використовуючи дані з космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), дослідникам вдалося виміряти масу неактивної чорної діри, розташованої за 10 мільярдів світлових років від нас. Неактивні чорні діри спостерігати значно складніше, ніж ті, що активно «пожирають» матерію: їх не оточує яскраве випромінювання гарячого газу й пилу, яке виникає, коли речовина падає всередину.
Однак завдяки можливостям JWST і явищу гравітаційного лінзування — коли гравітація масивного об’єкта, такого як чорна діра, викривляє світло, що проходить повз нього, — команді вдалося оцінити масу чорної діри в центрі MRG-M0138, далекої галактики раннього Всесвіту.
«Метод зводиться до поєднання “гострого зору” JWST із природною збільшувальною лінзою», — пояснив провідний автор дослідження Ендрю Ньюман з Carnegie Science. «Поєднавши дані JWST із гравітаційним лінзуванням, ми змогли зазирнути всередину сфери впливу чорної діри, де її гравітація прискорює рух зірок. Це один із найкращих методів “зважування” чорної діри, тож ми були раді застосувати його до набагато раннішого періоду космічної історії».
Це найдальша неактивна чорна діра, масу якої астрономам вдалося безпосередньо виміряти на сьогодні. Отримані результати можуть допомогти краще зрозуміти формування надмасивних чорних дір і галактик мільярди років тому. Статтю опубліковано в журналі Science.
Сліди давно втраченої протопланети
На думку науковців, метеорит, знайдений у Сахарі, містить свідчення існування протопланети, яка оберталася навколо Сонця 4,5 мільярда років тому. Досліджена порода належить до рідкісного типу — анґритових метеоритів, що походять із вулканічних порід і можуть бути пов’язані з першими мільйонами років існування Сонячної системи.
«Матеріали, з яких утворилося материнське тіло анґритів, кардинально відрізняються від “інгредієнтів” Землі й Марса», — каже Аарон Белл, доцент-дослідник Університету Колорадо в Боулдері. — «Це вказує на окремий, відмінний шлях еволюції планет на ранніх етапах історії нашої Сонячної системи».
Вважалося, що анґрити є продуктом астероїдів через дуже низький вміст у них силіки порівняно з Землею та іншими кам’янистими планетами, де ця сполука поширена. Проте в метеориті NWA 12774 дослідники виявили багатий на алюміній мінеральний кристал — клінопіроксен, який, за їхніми словами, вказує на формування під значно вищим тиском, ніж це можливо на астероїді.
Команда підрахувала, що для його утворення потрібно щонайменше 17,5 кілобар тиску, а візерунок кристалів усередині метеорита свідчить, що він сформувався на невеликій глибині, а не глибоко під поверхнею. Щоб це було можливим, материнське тіло мало бути досить великим — з радіусом понад 1 118 миль (приблизно 1 800 км).
За оцінками дослідників, це небесне тіло могло бути розміром із Місяць або навіть із Марс. «Ми знаємо про його існування лише тому, що кілька його уламків випадково впали на Землю», — зазначає Белл. — «Ці метеорити зберегли докази зовсім іншого шляху, яким розвивалися ранні планети».
Результати дослідження опубліковані в журналі Earth and Planetary Science Letters.