Підприємець і колишній кандидат у президенти США Ендрю Янг має власну теорію про те, де з’явиться наступна хвиля можливостей для стартапів. Вона починається із запитання, яке більшість засновників собі не ставлять: а що, як бізнес-модель полягатиме не у вилученні грошей з кишені користувача, а у поверненні їх назад?
Янга надихнув Марк К’юбан. Не його статки чи популярність, а проєкт Cost Plus Drugs — стартап К’юбана, що продає ліки за собівартістю. Янг склав список.
«Житло, освіта, їжа, пальне, транспорт, медіа й мобільний зв’язок, — розповів Янг у розмові з TechCrunch в одному з недавніх епізодів подкасту Equity. — Речі, на які ми всі витрачаємо гроші».
Він обрав мобільний зв’язок і минулого вересня запустив Noble Mobile — нового віртуального оператора мобільного зв’язку (MVNO), який пропонує тарифні плани в рази дешевші за традиційних операторів і повертає частину грошей абонентам, якщо ті використовують менше трафіку.
На тлі того, що ШІ, за прогнозами, тиснутиме на зарплати й витіснятиме працівників, Янг бачить бізнес-можливість у зниженні вартості життя. Cost Plus Drugs, Noble Mobile, виробники «дурних» телефонів, як-от Light Phone, а також онлайн-магазин продуктів Misfits Market — це, на його думку, перші приклади нової категорії бізнесів, де головна цінність стартапу — це маржа, яку він повертає клієнту.
«ШІ забере величезну частину вартості й робочих місць, а американці озирнуться й запитають: “Як мені закрити базові потреби?” — каже Янг. — Задовольняти потреби людей дешевше — це дуже перспективний напрям».
Цей інстинкт не виник на порожньому місці. Янг став відомим під час президентської кампанії 2020 року, коли просував ідею універсального базового доходу (UBI) як спосіб протидії витісненню працівників і концентрації багатства, пов’язаних зі ШІ. Кампанія не перемогла, але сама теза з роками лише посилила свою актуальність.
Янг і досі відстоює UBI, стверджуючи, що цінність, створювана ШІ-компаніями, має бути перерозподілена на користь пересічних громадян. Але чи стане держава інструментом такого перерозподілу, чи просто використає зібрані кошти, щоб «заткнути дірку й зробити щось не надто продуктивне», — у цьому він уже менш упевнений.
«Є місце для прямого зв’язку між грошима і людьми», — вважає він.
Тут, на його думку, і вступає в гру ринок. Там, де політика не спрацьовує, можуть включитися ринкові стимули. Noble Mobile — його спроба це довести. Із моменту запуску минулого вересня компанія зросла до «тисяч і тисяч» клієнтів і принесла «мільйони доларів виручки».
«Ми заробляємо на кожному користувачі, але ділимося прибутком із нашими абонентами, виходячи з ідеї, що це зробить вас задоволеними, ви залишитесь із нами й, можливо, розкажете друзям і родині», — пояснює Янг.
Пропозиція проста. Янг підрахував, що середня щомісячна економія у 50 доларів, інвестована й пролонгована протягом 40 років, може перетворитися на 24 000 доларів — цілком відчутний внесок у пенсійні заощадження. І в поточній економічній ситуації майже кожен шукає способи бодай трохи покращити власні фінанси.
Чи поділять інвестори цей ентузіазм — окреме питання. Навіть якщо можливість реальна, капітал сьогодні масово прямує в ШІ, тоді як споживчі сервіси з низькою маржою та соціальною місією залишаються важкими для залучення інвестицій.
«Принаймні один інвестор сказав мені щодо Noble Mobile: “Обожнюю тебе, Ендрю, хочу працювати з тобою — якщо тільки ти зробиш із цього ШІ-компанію, ми інвестуємо”», — згадує Янг.
Втім, ситуація може змінитися хоча б тому, що навіть найбагатші й найекстрактивніші компанії потребують економіки, в якій у споживачів достатньо купівельної спроможності, аби купувати їхні продукти.
«Концентрація цінності в руках жменьки людей і компаній — погано для всіх, — каже він. — Я знаю кількох людей у Силіконовій долині, які відкриті до цієї думки з різних причин… наприклад, вони просто не хочуть наймати собі приватну охорону».
Янг закликає засновників і інвесторів братися за проблеми, до яких вони небайдужі, й будувати на цьому цінні компанії.
«Думайте ширше й масштабніше, намагайтеся вирішувати реальні проблеми й менше піддавайтеся колективному мисленню, тому що попереду є справді вартісні можливості», — підсумовує він.