Смартгодинники та інші «носимі» гаджети давно вийшли за межі підрахунку кроків і вимірювання пульсу. Багато сучасних моделей відстежують сон, температуру шкіри, частоту дихання, рівень кисню в крові, варіабельність серцевого ритму і навіть попереджають про можливі ознаки апное сну. Якщо вірити маркетингу Big Tech, можна подумати, що смартгодинник ось-ось перетвориться на справжній трикордер зі Star Trek. Але наскільки надійні такі гаджети у виявленні ранніх ознак хвороб та інших медичних станів?
Отримання смартгодинником схвалення від FDA (американського регулятора) для нової медичної функції зазвичай супроводжується гучними кампаніями, які натякають, що пристрій вміє більше, ніж насправді. Осінні презентації Apple вже важко уявити без зворушливих історій про те, як Apple Watch «рятує життя». До хайпу свого часу долучалася й адміністрація Трампа, коли міністр охорони здоров’я та відомий поширювач дезінформації Роберт Ф. Кеннеді-молодший називав носимі пристрої «ключем» до своєї програми.
Чи не є тоді все це навколо «розумного» здоров’я просто димом в очі? Не зовсім. Деякі гаджети справді можуть помічати можливі ознаки розвитку хвороби, але загалом смартгодинники не надто добре справляються з діагностикою прихованих станів. І не всі функції однаково корисні.
Найкраще носимі пристрої вміють фіксувати відхилення від звичних для вашого організму показників. Такі «аномалії» можуть підказати, що варто детальніше обговорити це з лікарем.
Одна з ділянок, де вони вже довели ефективність, — виявлення фібриляції передсердь (AFib), порушення серцевого ритму, яке підвищує ризик інсульту. В одному з досліджень Apple Watch нерегулярні імпульсні сповіщення підтверджувалися як AFib у 84 відсотках випадків.
Цього рівня точності достатньо, щоб зробити AFib однією з небагатьох функцій смартгодинників, які багато лікарів вважають клінічно корисними. Причина в тому, що у фібриляції передсердь є чітка фізіологічна «підписка», яку відносно просто виявити споживчому носимому пристрою.
Список інших «високодостовірних» метрик набагато коротший. Лікарі нещодавно сказали The New York Times, що з медичної точки зору відносно надійними можна вважати базові показники сну (але не детальні стадії сну) та кількість кроків. Тобто клінічно корисні функції — це скоріше виняток, а не правило.
Інші показники смартгодинників поки що не настільки точні, щоб на них можна було спиратися при ухваленні медичних рішень. Сповіщення про підвищений тиск, підрахунок калорій і детальне відстеження стадій сну не вважаються достатньо надійними для того, щоб лікарі діяли на їхній основі. Показники VO2 max і варіабельність серцевого ритму дають лише приблизну оцінку рівня фізичної форми та відновлення.
Щоденні «індекси самопочуття», як-от Readiness в Oura чи Recovery у Whoop, взагалі ґрунтуються на закритих алгоритмах. Для лікарів це означає, що з отриманими даними важко щось зробити.
Навіть більш надійні метрики можуть спричиняти хибні спрацьовування. Наприклад, підвищення частоти серцевих скорочень у стані спокою може свідчити про те, що організм бореться з інфекцією. Але так само це може бути наслідком поганого сну чи кількох зайвих келихів алкоголю напередодні.
Сучасні пристрої досить добре помічають, що щось не так, але не дуже добре розуміють, що саме і чому. Тому лікарі більше зважають не на окремі показники, а на загальні тенденції.
Задовго до того, як ви відчуєте симптоми грипу чи COVID-19, тіло починає змінюватися непомітними способами. Окремо зміни температури шкіри, частоти серцебиття у спокої чи дихальних патернів можуть мало про що говорити. Але разом, у порівнянні з вашою звичною «базою», вони можуть натякати, що ви починаєте хворіти.
Дослідження показали, що носимі пристрої здатні виявляти фізіологічні зміни, пов’язані з респіраторними інфекціями, ще до появи симптомів. Важливо, що вони фіксують реакцію організму на інфекцію, а не сам вірус чи бактерію. Нещодавнє дослідження Техаського університету A&M та Стенфорда виявило, що смартгодинники можуть виявляти ранні ознаки COVID-19 та грипу протягом кількох годин після зараження. За оцінками дослідників, якщо спонукати людей раніше самоізолюватися, тестуватися і звертатися по лікування, це може скоротити поширення пандемічних інфекцій до 50 відсотків.
Звісно, носимі пристрої, пандемії та сезонний грип існують вже давно, але останні досягнення в галузі ШІ та сенсорів можуть просунути ситуацію далі. Компанії на кшталт Google, Oura та Whoop уже запустили в своїх застосунках різні «ШІ-тренери» чи «радники», які допомагають користувачам розібратися у власних даних.
Є й функції, які формально не називають «ШІ», але працюють подібно — наприклад, Symptom Radar в Oura чи Vitals в Apple. Вони поєднують інформацію з кількох сенсорів і порівнюють її з вашими базовими показниками. Потужність новітніх мовних моделей штучного інтелекту, як-от Google Gemini у фірмовому Health Coach, ймовірно, відіграватиме дедалі більшу роль у тому, щоб зв’язувати всі ці дані в загальну картину та пропонувати конкретні кроки.
Однак, як і у випадку з фірмовими «індексами відновлення», більшість аналізу за участю ШІ відбуватиметься «під капотом» застосунків. Це означає, що лікарям часто просто не буде з чим працювати.
У найкращому випадку медичний аналіз на основі ШІ буде м’яко підштовхувати людей раніше звертатися по допомогу. У гіршому — підштовхуватиме покладатися на комп’ютерні поради замість консультацій із лікарями.
Попри те, що сучасні системи ШІ зазвичай супроводжуються попередженнями «зверніться до реального лікаря», ризик залишається: люди можуть сприймати дані зі смартгодинника чи підказки в застосунку як остаточний вирок щодо свого здоров’я. Але чи йдеться про інформацію з мініатюрного сенсора на зап’ясті, чи про поради чатбота на телефоні — ніщо не замінить регулярних медичних оглядів у фахівців.
Майбутнє носимих медичних технологій, імовірно, не виглядатиме як годинник, що самостійно ставить діагнози — міфічний «трикордер на зап’ясті». Швидше за все, це буде пристрій, який непомітно стежить за вашими показниками, попереджає, коли щось виходить за рамки норми, і дає ще одну корисну точку для розмови з вашим лікарем.