Сучасні вимоги до безпеки облікових записів передбачають використання комбінацій символів, довжина яких становить щонайменше 14–16 знаків. Збільшення кількості символів у паролі значно ускладнює автоматизований підбір кодів доступу методами перебору. Хоча багато вебсервісів досі дозволяють встановлювати паролі довжиною від восьми знаків, технічні фахівці наголошують, що такі параметри недостатньо ефективно протидіють новим загрозам у мережі, тому розширення довжини пароля до 16 символів із використанням різних типів знаків перетворює процес злому на завдання, яке може тривати сотні років.
Вибір саме такого діапазону довжини пароля ґрунтується на обмеженнях робочої пам’яті людини, згідно з теорією психолога Нельсона Коуена про здатність утримувати лише чотири окремі об’єкти або групи інформації одночасно. Користувачеві простіше запам’ятати комбінацію з 14–16 символів, якщо вона складається з трьох або п’яти змістовних частин, які сприймаються як єдине ціле. Така стратегія створення пароля дозволяє поєднати високий рівень стійкості до кіберзагроз із можливістю надійного запам’ятовування коду без необхідності записувати його на сторонніх носіях.
Найбільш ефективним методом створення надійного захисту є використання фрази-пароля замість коротких випадкових послідовностей знаків. Для цього потрібно сформувати коротке речення або набір слів, які не мають логічного зв’язку, розділивши їх пробілами, дефісами або іншими розділовими знаками. Такий підхід функціонує як мнемонічний пристрій, що полегшує процес запам’ятовування через асоціації з конкретним ресурсом, до якого здійснюється вхід, мінімізуючи ризик забування складного набору символів під час авторизації в системі.
Використання фраз значно підвищує рівень захисту від атак за словником, під час яких спеціалізоване програмне забезпечення автоматично перебирає найбільш вживані слова та стандартні послідовності символів. Оскільки такі атаки базуються на частоті використання певних слів, випадкова комбінація рідкісних термінів, об’єднаних у довгу фразу, стає практично неможливою для розшифрування автоматизованими системами злому. Це робить такий спосіб захисту облікових даних найбільш стійким до масових спроб несанкціонованого проникнення в персональні цифрові системи.
У випадках, коли користувач має велику кількість облікових записів із різними паролями довжиною від 16 знаків, доцільно застосовувати менеджери паролів. Проте важливо враховувати ризики фізичного доступу сторонніх осіб до пристрою, на якому встановлено таке програмне забезпечення. Найкращим методом захисту залишається зберігання ключових даних у власній пам’яті, оскільки це виключає можливість їх викрадення через програмний злом або візуальне спостереження за вмістом електронних носіїв, на яких зберігаються списки паролів.
