Американська аерокосмічна компанія Sceye успішно завершила випробувальну місію, яка може докорінно змінити підходи до розгортання та обслуговування мобільних мереж. У рамках проєкту Service Test 1 (ST1) «стільниковий вежа у небі» здійснила безпрецедентний переліт із Нью-Мексико до Японії та назад. Апарат SceyeCELL, встановлений на літальному апараті Sceye, подолав загалом майже 30 500 кілометрів за 30 днів.
Протягом семи днів SceyeCELL функціонував у японському повітряному просторі, демонструючи можливість мобільного широкосмугового доступу до стандартних пристроїв у мережі японського партнера Sceye, компанії SoftBank Corp. Sceye спеціалізується на створенні висотних платформових систем (HAPS), що працюють у стратосфері, обіцяючи пряме підключення до пристроїв, комунікацію для дронів та периферійні обчислення.
Засновник та генеральний директор Sceye Міккель Вестергаард Френдсен зазначив, що місія довела готовність їхньої технології, систем, обладнання та інфраструктури для надання послуг зв’язку. Він висловив упевненість, що стратосфера є майбутнім неземної інфраструктури, здатною забезпечити постійний зв’язок, включаючи мережі 6G. Успіх ST1 відбувається майже через десятиліття після аналогічних випробувань AT&T, однак Sceye демонструє зростаючу життєздатність технології.
Створення інфраструктури у стратосфері може стати прямим конкурентом ініціативам з надання стільникового зв’язку з космосу. Наприклад, мережа Starlink Direct-to-Cell забезпечує доступ до Інтернету через супутники на низькій навколоземній орбіті, що сягає до 2 000 кілометрів над планетою. Натомість HAPS від Sceye працюють значно ближче – стратосфера простягається лише до висоти близько 50 кілометрів.
Розвиток супутникових технологій пропонує високу швидкість та надійність зв’язку. Однак Sceye вважає, що їхні HAPS мають значний потенціал. Згідно з прес-релізом компанії, одна HAPS у повномасштабному розгортанні може покривати площу, еквівалентну приблизно 500 наземним вежам. Існує припущення, що стратосферна інфраструктура може забезпечити швидше з’єднання у більшій кількості місць, ніж супутники на низькій орбіті, і за менших витрат.
