Минув рік відтоді, як Євросоюз надав своїм громадянам «право бути забутими» – можливість видалення з пошуковиків даних про себе. Через два місяці після набуття законом чинності виявилося, що задовольнити вимоги суду не так просто. Однак зараз у Google напрацювали чітку процедуру розгляду заявок на видалення та їхнього виконання.
Встановлений владою Євросоюзу механізм «забуття» передбачає, що пошуковий гігант зобов’язаний розглядати запити і приймати рішення самостійно, проте як це робити, суд не розповів. Так що Google приймає рішення, керуючись власними уявленнями про те, що повинно залишитися доступним у мережі, а що – ні.
Озвучуючи рішення, прийняте 13 травня 2014 року, Європейський суд пояснив, що Google зобов’язана видаляти посилання на застарілу, надмірну або недоречну інформацію. Тепер фахівцям компанії доводиться балансувати на тонкій межі між правом людини на приватність і правом суспільства на отримання даних.
Петер Флейшнер, який представляв Google на конференції про конфіденційність даних у Берліні, розкрив подробиці реалізації «право бути забутим». Провідні фахівці компанії збираються зазвичай по середах і вирішують, яку інформацію потрібно видалити з результатів пошуку.
Значна частина запитів, які розглядаються фахівцями, надходить до Google через форму подання заявки в інтернет. Спочатку звернення направляються команді юристів та інженерів, які мають право приймати рішення у порівняно легких справах – фото топлес, новини про дрібні крадіжки багато років тому тощо. Співробітники працюють над ними у штаб-квартирі Google у Дубліні.
Провідні фахівці компанії розглядають лише досить серйозні заявки. Частина співробітників Google при цьому знаходиться в конференц-залі, інша частина – на зв’язку через сервіс Hangouts. Нерідко їм доводиться звертатися по допомогу до сторонніх професіоналів – людей, які мають вузьку спеціалізацію. Флейшер відзначає, що зазвичай рішення приймаються одноголосно, але є і випадки, з приводу яких думки колег серйозно розходяться.
У Google вже розробили критерії прийняття рішень: медійні фігури та громадські діячі мають менше шансів на схвалення заявок порівняно з приватними особами. А ось запити людей, з яких знята судимість, з високою ймовірністю видалять з пошукової видачі.
Масштаби роботи Google у цьому напрямку досить значні: за рік компанія отримала близько 250 000 запитів, що стосуються 920 000 посилань, до того ж 35% з них видалили, 50% – залишили, 15% – розглядаються досі. До речі, люди, заявки яких фахівці Google відхилили, мають право подати апеляцію в національне агентство із захисту даних, а ті, у свою чергу, – звернутися до Google прямо з розпорядженням видалити посилання або відмовити користувачеві повторно.
Посилання з пошуку Google видаляє тільки на європейських доменах – Google.fr Google.co.uk тощо. При цьому на Google.com, який також доступний у Європі, посилання залишаються, за що компанія часто піддається критиці з боку регуляторів.
Самі депутати ЄС зараз розглядають законопроект, який розширить список ділянок для застосування «права бути забутим». Він торкнеться не тільки пошукових запитів, а також сайтів та баз даних.
