Слідом за картками пам’яті на пенсію можуть піти і звичні картки ідентифікації абонентів – SIM. Над цим уже працюють інженери компаній Samsung і Apple, які хочуть зробити їх невід’ємною частиною телефонів.
Віртуальні модулі ідентифікації абонентів хоче впровадити асоціація GSM, яка об’єднує мобільних операторів з усього світу. Вона вже працює над стандартом електронних SIM-карток E-SIM, і, як стало відомо Financial Times, компанії Apple і Samsung підтримують її в цьому.
Наявний проект передбачає, що SIM-картки будуть відразу вбудовані в смартфони, планшети, смарт-годинники та іншу електроніку, а користувач зможе спокійно перемикатися між різними операторами в будь-який момент. На даний час необхідно обговорити ще багато деталей цього проекту, однак багато великих гравців вже висловили бажання співпрацювати, серед них – крупні оператори, наприклад, AT&T, Deutsche Telekom, Etisalat, Hutchison Whampoa, Orange, Telefonica and Vodafone.
Щось подібне вже реалізовано, наприклад, в Apple, яка поставляє свої планшети з фірмовою віртуальною SIM-карткою Apple SIM, де вже реалізована функція перемикання між різними операторами. Принцип роботи Apple SIM простий — користувач обирає тарифний план від одного з доступних операторів і користується інтернетом. Тепер немає необхідності йти в магазин за SIM-карткою, надавати свої документи і виконувати звичні рутинні операції.
Проект GSMA передбачає, що SIM-картка у звичному її розумінні взагалі відсутня. Незважаючи на активну підтримку цієї ідеї в галузі, побачити широке поширення E-SIM ми не зможемо найближчим часом – навіть при наявності даного чіпа в тих же смартфонах слот для SIM-карток там все ще буде присутній. Окрім цього, оператори будуть зволікати з реалізацією E-SIM до останнього, аби вберегти свій прибуток.
Окремі SIM-картки з’явилися після впровадження зв’язку другого покоління GSM. У першому поколінні модулі ідентифікації були вшиті в телефони – майже так само, як це пропонує E-SIM. Відмінність була в тому, що в мережах 1G ідентифікація абонента відбувалася за заводським номером стільникового телефона – ESN (Electronic Serial Number). Такий підхід викликав деякі незручності, оскільки пакет послуг, який отримував абонент від мобільного оператора, залежав виключно від конкретного екземпляра телефона. Зміна мобільника, з поломкою та крадіжкою включно, призводила до того, що користувач позбувався всіх послуг, і йому потрібно було йти в офіс оператора для перепрограмування телефона та внесення ESN до бази даних. До того ж остання послуга часто була платною. Щоб позбутися цих незручностей при переході на 2G, розробники стандарту GSM запропонували розділити ідентифікацію обладнання та абонента.
