Завдяки вакцинам ми сьогодні не знаємо багатьох жахливих хвороб минулого. Але в подібних медичних препаратів є кілька недоліків: їх складно отримувати, а також зазвичай доводиться доставляти в людське тіло неприємними ін’єкціями. Вирішити цю проблему, впевнені українські вчені, можна за допомогою рослин. Фахівці Інституту клітинної біології та генетичної інженерії (ІКБГІ) НАН України саме працюють над розробкою трансгенних рослин для виробництва вакцин.
Рослинні їстівні вакцини є перспективним типом так званих «біоінкапсульованих» фармацевтичних препаратів для перорального введення. За цим формулюванням криється простий зміст: рослинні клітини виступають захисними капсулами з медпрепаратами, які можна їсти. При цьому завдяки генній інженерії виготовлення подібних біокапсул буде простим вирощуванням рослин, які самі синтезуватимуть медпрепарати.
Хоча подібні рослини називають «їстівними вакцинами», вони здатні доправляти не лише антивірусні препарати, а й ферменти та гормони. Останні є важливими речовинами, які регулюють життєдіяльність організмів.
При цьому, за даними конференції «Вакцини, антитіла та біопрепарати на основі рослин» 2015 року, їстівні рослинні вакцини дозволяють орально застосовувати препарати, які раніше потребували ін’єкційного введення. Одна з таких речовин – глюкоцереброзідаза, призначена для лікування хвороби Гоше. Це людський фермент, який також виробляється клітинами моркви. А якщо годувати хворих на гемофілію мишей генномодифікованим салатом, що виробляє необхідний фактор крові, здоров’я тварин покращиться.
Фахівці ІКБГІ НАН України розроблюють власну технологію продукування в рослинах антивірусних білків. Вони, наприклад, працюють над модифікацією рослин з вбудованим виробництвом антигенів проти збудників різноманітних хвороб людини для профілактичної вакцинації, інтерферону людини для антивірусної й антиракової терапії, терапевтичних антитіл тощо. Унікальність вітчизняних розробок у тому, що вони не є одиничним лабораторним дослідом, і їх можна відтворювати за наявними протоколами вирощування.
За матеріалами: НАН України