Поки індустрія акцентує увагу на надвисокій чіткості дисплеїв формату UHDTV (4K), у її тіні проходить поява ще одного стандарту в аудіоіндустрії. Мова йде про звук високої роздільної здатності. І якщо поняття роздільної здатності для екрана цілком зрозуміле – це кількість пікселів, – то аналогічний термін щодо звуку в багатьох викликає запитання. Спробуємо розібратись, що таке аудіо високої роздільної здатності (HRA) та що воно несе споживачам.
Необхідність змін
Сьогодні аудіоіндустрія значно відрізняється від того, що було ще десятиліття тому. Цифрова музика, розповсюдження інтернету відправили в історію фізичні носії на кшталт вінілових пластинок, касет та компакт-дисків. Більшість слухає формати MP3, AAC на своїх смартфонах та флеш-плеєрах, які почали розробляти наприкінці 80-х та початку 90-х років минулого століття.
Ці технології зручні та розповсюджені, проте в них є головна проблема: вони створювались в епоху низької ємності накопичувачів, і тому сьогодні, в еру сотень гігабайтів та терабайтів, вони виявляються морально застарілими. Адже звук у таких форматах стискується з втратами, щоб заощадити якомога більше місця на жорсткому диску або у флеш-пам’яті.
Технології вже дозволяють за доступними цінами надати споживачам музику вищої якості, тому індустрія цього року затвердила новий стандарт – аудіо високої роздільної здатності HRA. Одним з головних його лобістів є Sony, яка вже випустила понад 25 пристроїв з його підтримкою. Серед них, наприклад, є плеєр ZX1 серії Walkman ціною $700.
Серед інших виробників гаджетів з підтримкою нового формату є фірми Astell & Kern, та FiiO, які вперше показали свої продукти на виставці CES 2014 у січні.
Що таке HRA
Фінальний термін – аудіо високої роздільної здатності – представники аудіоіндустрії узгодили лише в червні. Воно означає аудіо у нестискуваному форматі, здатному відтворювати повний спектр звуку, який отримують від джерел з якістю більше за CD.
У цифрах це означає, що звукові файли будуть займати більше, оскільки в них зберігається більше цифрових одиниць квантування аналогового звуку. Цифрова техніка записує будь-який сигнал, у тому числі й аудіо, як набір окремих блоків. Чим їх більше, тим більше цифровий сигнал схожий на своє аналогове джерело.
У випадку HRA мова йде про записи у якості 96 кілогерців при 24 бітах каналу. Сьогодні індустрія, з музичними CD включно, розрахована на бітрейт 44,1 кГц та ширину каналу 16 біт. Окрім цього, новий стандарт опціонально пропонує формати 88,2 кГц та 176,4 кГц. Це обіцяє більшу реалістичність звуків та відчуття усіх дрібниць, адже можна буде, наприклад, розпізнати момент, коли співак переводить подих.
Чи є різниця?
Індустрія активно розвиває новий формат, оскільки це дає виробникам конкурентні переваги. Проте не всі вважають, що така висока якість звуку, заради якої потрібно жертвувати компактністю файлів у форматі MP3 та його підтримкою майже у будь-якій техніці, конче потрібна. Так, HRA дозволить більше чути, проте в реальному житті багатьом достатньо і наявної якості CD.
Що стосується аудіофілів, то вони також не поспішають оновлювати своє апаратне обладнання, оскільки вважають, що правильний звук – це аналоговий звук. «Важко описати, проте аналоговий запис звучить тепло та плавно, – каже 19-річний фанат музики Тенто Кояма. Він нещодавно спробував звучання Walkman ZX1 та не став прихильником HRA. – Цифровий звук звучить надто різко та йому бракує теплоти».
За матеріалами: Wall Street Journal, What Hi-Fi
Фото: itsyourwallpaper.blogspot.com
