Чому для вчених важливо, щоб про їхню роботу дізналися?

Ми вирішили поставити це питання вченим з різних галузей науки, щоб глибше зрозуміти навіщо потрібна популяризація науки та яку користь вона принесе для розвитку технологічної економіки.

Коментує Лідія Бабенко, кандидат біологічних наук, молодший науковий співробітник відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАНУ:

Інформованість громадськості про те, що відбувається в науковому середовищі, безумовно, дуже важлива. Адже результати роботи вчених часто далеко не так очевидні і зрозумілі для звичайних людей. Результат праці агрономів потрапляє на наш стіл, робота шахтарів гріє наші будинки, і навіть звичайний продавець приносить більш очевидну користь: у нього можна купити конкретний, потрібний продукт.

Що ж стосується вчених, то вони звикли жити в своєму маленькому світі і ділитися результатами роботи лише один з одним, публікуючи наукові статті в спеціалізованих журналах, знову ж таки «для своїх», адже пересічній людині практично неможливо продертися крізь велику кількість складних термінів та формул в цих статтях. А навіть якщо у читача і вийде перекласти складну наукову мову простою людською, щоб все ж таки зрозуміти, про що йдеться, то в результаті його може чекати розчарування: далеко не кожне наукове дослідження завершується отриманням готового продукту або технології, частіше це лише вивчення механізму будь-якого явища, або ланки в ланцюжку реакцій, що, безумовно, ще на крок наближає вченого до майбутнього відкриття, але ніяк не полегшує читачеві пошук відповіді на питання: «Так чим ви займалися два роки?»

Сьогодні в нашому суспільстві спостерігається сумна тенденція: все частіше працю вчених, яку і раніше не надто помічали, вважають марною, а самих вчених – мало не неробами, які пишуть свої, нікому не потрібні, патенти, статті та монографії. На мою думку, причина такого ставлення суспільства криється саме в тому, що наука надто зациклена на «науковості» і не поспішає відкривати завісу таємничості і спілкуватися з людьми простою і зрозумілою мовою.

З іншого боку, науку ніхто про це і не просить. В нас не прийнято звертатися з проблемами в наукові інститути, в той час як на Заході це поширена практика. Чому б і нам не перейняти цю корисну традицію? Є конкретна потреба в препараті, або особливому його застосуванні – завжди можна звернутися в інститут відповідної спеціалізації, там точно вже хтось займався цією проблемою і може щось порадити, а найчастіше – вже є готовий запатентований продукт, який так і залишився «стопкою публікацій і папірців з печатками», тому що ніхто ним не зацікавився. В цьому і є найбільша біда. 95% розробок українських вчених не рухаються далі ніж патенти, тому що вчені не вміють торгувати і пристроювати свої винаходи, а на державному рівні зв’язок між наукою і різними галузями практично відсутній.

Але не будемо песимістами! На щастя, вчені вже в більшості зрозуміли, що вижити в нинішніх умовах, не змінюючи старих звичок, практично неможливо. Все частіше в Інтернеті і на телебаченні виступають діячі науки, які просто і зрозуміло розповідають про те, чим вони займаються, з якою метою, і які результати ними вже отримані.

Хотілося б вірити, що в подальшому таких майданчиків для виступів буде набагато більше, і про наші досягнення дізнаються ті, кому вони вкрай необхідні. Адже саме в цьому, за великим рахунком, найголовніша мета роботи будь-якого вченого: не написати сто статей, а знати, що створена ним речовина захищає посіви пшениці, лікує овець або не дає дну корабля покритися іржею.

Робота Лідії Бабенко пов’язана з мікроорганізмами, які населяють травний тракт людей, тварин і птахів і впливають на організм господаря.

«Природа щедро нагородила нас «маленькими друзями», лактобациллами і біфідобактеріями, які беруть участь у травленні, допомагають нам засвоювати корисні речовини з їжі, захищають від інфекцій, тримають в тонусі імунну систему і виконують ще багато-багато функцій. На жаль, ці корисні бактерії, на відміну від патогенних, які викликають захворювання, дуже чутливі до несприятливих факторів зовнішнього середовища, неякісної їжі, і, що найголовніше, до більшості хіміопрепаратів, які приймає людина і якими з надлишком напихають тварин і птахів, особливо на виробництвах. Загибель цих корисних мікроорганізмів призводить до тотального дисбалансу у всьому організмі. Здавалося б, усього лише крихітні бактерії, навіть під мікроскопом побачиш насилу, а варто їх кількості сильно знизитися, – наслідки для організму можуть бути колосальними: від інфекційних захворювань до депресії, ожиріння, злоякісних новоутворень або алергічних реакцій» – коментує вчена свою роботу.

У відділі проблем інтерферону та імуномодуляторів йде робота над створенням ряду препаратів на основі саме мікроорганізмів: лактобацил і біфідобактерій. Ці препарати відносяться до групи іммунобіотиків, мають в своєму складі мікроорганізми з числа представників нормальної мікробіоти, які, поза тим, мають виражений вплив на систему імунітету, допомагають організму боротися з інфекціями за рахунок активації власних, природних механізмів.

Оскільки лактобацили і біфідобактерії входять до складу нормальної мікробіоти більшості теплокровних, то і препарати створюються з широким спектром дії. Вони однаково безпечні й корисні і для людини, і для тварин, і для птахів, і показують відмінні результати «на усіх фронтах», де б їх не застосовували.

«Звичайно, наші препарати – це не панацея від усіх хвороб, але секрет їх успішного застосування дуже простий: у них містяться бактерії, які природа створила для нормального функціонування великих організмів, їм на допомогу. Тому ми своїми препаратами не намагаємося зробити щось краще, ніж придумала природа, ми всього лише відновлюємо природний баланс» – зазначає Лідія.

Чи не надихає така важлива для суспільства діяльність робити тему науки бестселером, писати та захоплюватися нею? Саме з цією метою ми закликаємо журналістів, блогерів та усіх, хто хоче зробити свій внесок у популяризацію української науки, до участі в конкурсі статей про українську науку Tech Today Awards.