ЦРУ опублікувало документи про зустрічі з прибульцями

Центральне розвідувальне управління США зняло гриф секретності з багатьох документів, які розповідають про найбільш достовірні випадки спостереження НЛО в ХХ столітті. Більшість із цих документів були розсекречені ще в 1978 році, проте лише зараз з’явилися у вільному доступі в онлайн, де з ними може ознайомитися будь-хто, пише NV.ua.

Щоб зацікавити читачів, ЦРУ обрало 10 найбільш цікавих документів і розділило їх на дві групи. Одна з них отримала умовну назву «документи для Малдера», друга – «документи для Скаллі».

Логіка тут проста. Документи з першої групи, які могли б допомогти агенту Фоксу Малдеру, котрий ревно вірує в інопланетян, довести, що НЛО – це не фікція. А файли з другої категорії більше підходять для людини з переконаннями агента Дани Скаллі, яка завжди була схильна шукати раціональні пояснення для «інопланетних» явищ.

Так, до першої категорії відноситься, наприклад, випадок, що стався в Східній Німеччині в 1952 році. Згідно з документом, свідки бачили, як величезний об’єкт, що нагадував «летючу сковорідку», приземлився на узліссі, з нього вийшли двоє осіб у блискучих металевих скафандрах. Помітивши людей, які спостерігають за ними, прибульці забралися назад у свій корабель і полетіли.

Слідчі встановили, що слова свідків підтверджували циркулярні сліди на землі — саме в тому місці, яке свідки вважали місцем посадки НЛО.

У тому ж 1952 році мав місце ще один випадок, який у ЦРУ зараховують до категорії «файлів» для агента Малдера. Два величезних об’єкти, що світилися, з’явилися над урановими копальнями поблизу міста Елізабетвілля в Бельгійському Конго. Вони постійно переміщалися, змінювали форму і рівень освітленості, перетворюючись то на тарілки, то на овали, відзначали свідки.

Бельгійські військові спробували переслідувати непізнані об’єкти на бойовому винищувачі. Однак переслідування було недовгим. За кілька хвилин НЛО розвинули велику швидкість і зникли в невідомому напрямку.

Пілот винищувача протягом кількох секунд мав можливість спостерігати об’єкти з невеликої відстані. Пізніше він свідчив про те, що вони являли собою диски з металу, схожого на алюміній (за кольором), діаметром від 12 до 15 м.

За словами пілота, центральна частина дисків залишалася нерухомою, тоді як зовнішня оберталася з величезною швидкістю. НЛО були здатні переміщатися як у горизонтальній, так і у вертикальній площині з величезною швидкістю, зазначав військовий льотчик.

Документи з другої групи – «для Скаллі» – частіше містять висновки слідчих про те, що підтверджень словами свідків про НЛО недостатньо для того, щоб вважати їх достовірними.