Багато уявлень про космос сформовані науковою фантастикою, а не фізичними спостереженнями. Люди схильні вірити в те, що Сонце горить як багаття, або що через відкритий космос людина миттєво гине. Агенція NASA неодноразово використовувала власні дані для розвінчання цих помилкових переконань, намагаючись замінити кінематографічні вигадки об’єктивною реальністю. Проте навіть ці виправлення часто ігноруються широким загалом, оскільки привабливі міфи значно краще вписуються в повсякденний світогляд, ніж складна фізика газових куль чи вакууму.
Сонце часто називають величезною вогняною кулею, проте це твердження є грубою помилкою, адже воно функціонує завдяки процесам ядерного синтезу. Енергія Сонця передається через радіацію, а не через горіння в звичному розумінні, тому жодна частина зірки не охоплена полум’ям. Прилад IRIS, що вимірював температуру атмосфери Сонця, підтвердив, що явища, які ми сприймаємо як язики полум’я, є лише ефектом взаємодії тепла з фотосферою, а не процесом окиснення.
Ще однією популярною ілюзією є можливість побачити Велику китайську стіну з навколоземної орбіти неозброєним оком. Пілоти місій Apollo, включаючи Алана Біна, підтвердили, що штучні об’єкти такого розміру не помітні з космосу без спеціальної оптики. Міжнародна космічна станція перебуває значно ближче до планети, ніж Місяць, проте навіть з цієї висоти людське око не здатне виділити стіну на фоні ландшафту без використання надпотужних камер, здатних зафіксувати деталі поверхні.
Кінематограф переконав мільйони глядачів у тому, що пояс астероїдів є небезпечним скупченням каміння, крізь яке потрібно майстерно маневрувати. Реальність демонструє, що відстані між великими об’єктами в цьому поясі вимірюються сотнями тисяч миль порожнього простору. Зонд Pioneer 10, запущений у 2003 році, успішно подолав цю ділянку без будь-якого захисту чи корекції курсу, що доводить надзвичайно низьку ймовірність випадкового зіткнення, яке виглядає таким драматичним лише в декораціях голлівудських фільмів.
Існує також вкорінений міф про миттєву смерть у разі потрапляння у відкритий космос без спеціального обладнання. Вакуум не витягує тепло так швидко, як це робить крижана вода, оскільки в космосі відсутня достатня кількість атомів для передачі температури. Випадок техніка NASA Джима ЛеБланка, який випадково опинився в умовах розгерметизації на 87 секунд у 1966 році, довів, що людина може вижити після короткочасного впливу вакууму без критичних тілесних ушкоджень.
Наостанок варто згадати переконання, що в космосі повністю відсутня вода, хоча наукові дані вказують на зворотне. У 2011 році астрономи виявили квазар, оточений хмарою водяної пари, обсяг якої в 140 трильйонів разів перевищує запаси води в океанах Землі. Хоча це молекулярний стан речовини, він доводить, що космос не є абсолютно сухим простором, навіть якщо цей ресурс залишається недосяжним для нас через колосальну відстань у 12 мільярдів світлових років.
