Швидкість, з якою штучний інтелект дозволяє запускати нові фічі, змінює розробку продуктів. Але разом із цим з’являється новий ризик: замість цілісного рішення компанії дедалі частіше отримують «Франкенштейн»-продукти — хаотичні набори можливостей без єдиної логіки. На це звертає увагу співзасновник OpenCode Дакс Раад у розмові на каналі The Pragmatic Engineer.

Коли кожен запит стає фічею
Команди продукту сьогодні мають безпрецедентний інструмент: можна «промптнути» агента й за лічені години чи дні отримати прототип нової можливості. Типовий сценарій виглядає так:
- з’являється внутрішня проблема — запускається агент;
- конкурент випускає нову фічу — запускається агент;
- користувачі просять щось додати — знову запускається агент.
У підсумку формується враження стрімкого прогресу: «ми відвантажили тисячу фіч — отже, продукт став у десять разів кращим». Насправді ж, наголошується, це часто призводить до протилежного результату: продукт стає важким, непослідовним і незручним.
Ефект «Франкенштейна»: багато фіч, мало продукту
Ключова проблема — відсутність цілісності. Коли кожна нова можливість з’являється як реакція на окремий тригер (запит користувача, рух конкурента, локальна проблема), а не як частина продуманої стратегії, інтерфейс і логіка системи розростаються хаотично.
У результаті:
- функції не узгоджені між собою;
- користувачеві складно зрозуміти, що головне, а що другорядне;
- команда сама дивиться на частину релізів і думає: «Цього взагалі не мало бути».
Такий продукт порівнюють із «Франкенштейном»: формально він живий і працює, але складається з погано поєднаних «запчастин», які ніколи не задумувалися як єдине ціле.
Кожна фіча — зобов’язання назавжди
Ще один важливий аспект — незворотність рішень. Щойно функцію відвантажено, вона стає частиною системи, яку потрібно підтримувати:
- виправляти баги;
- враховувати в майбутніх змінах;
- тестувати разом з усіма новими можливостями.
Будь-яка наступна фіча неминуче взаємодіє з уже існуючими. Це означає, що навіть «маленький експеримент» перетворюється на довгострокове зобов’язання. Видалити чи «відкотити» щось значно складніше, ніж додати.
Тому швидкість, яку дає AI, не знімає головного обмеження: кожне рішення про реліз має ціну в майбутньому. І чим більше несистемних фіч, тим вищою стає складність підтримки.
Швидкість AI ≠ більше хороших ідей
Можливість «відвантажувати в десять разів більше» не означає, що з’явилося «в десять разів більше якісних ідей». Пропускна здатність інструментів зросла, але:
- кількість справді цінних, продуманих концепцій — ні;
- здатність користувачів освоювати нові можливості — теж ні;
- ресурс команд на підтримку та розвиток — обмежений, як і раніше.
Звідси висновок: навіть за умов AI-прискорення продуктові команди мають залишатися консервативними щодо того, що саме вони випускають. Критично важливо фільтрувати ідеї, будувати цілісну картину продукту й думати не лише про «як швидко зробити», а й про «як це впишеться в систему через рік».
AI-інструменти радикально змінюють процес розробки, але не скасовують базових принципів продуктового мислення. Інакше замість конкурентної переваги компанії ризикують отримати ще одного «Франкенштейна» — тільки створеного значно швидше.


