Колекціонери надали любителям відеоігор додатковий спосіб заробітку. Це старі відеоігри, за якими фанати полюють на розпродажах, «блошиних» ринках, аукціонах тощо. За ігри 20-річної давнини колекціонери готові платити солідні гроші.
Наприклад, гра Nintendo World Championships 1990 оцінюється в приблизно $100 000. Багато колекціонерів збирають старі хіти, щоб завершити свою ігрову бібліотеку, оживити дитячі спогади чи власними очима подивитися на історію ігрової індустрії.
«Я збираю вінтажні ігри через те, що я так робив, ще коли в дитинстві мені дали в руки відеогру, – каже колекціонер Поло Соломін. – Я б ніколи не зміг щось віддати, оскільки маю прив’язаність до цих ігор».
Сьогодні цінуються класичні ігрові консолі та ігри, від Magnavox Odyssey та Atari 2600 з 70-х до Sony PlayStation 2 початку 2000-х. Вінтажні відеоігри є таким самим предметом колекціонування, як класичні автомобілі чи дорогий фарфор для старшого покоління. Колекціонери провели з іграми значну частину свого життя, і тому ці електронні забавки становлять для них особливу цінність.
Більшість колекціонерів мають скромну бібліотеку, однак є винятки. Відомий колекціонер Реггі Вільямс, відомий на YouTube як Radical, каже, що має дві повні кімнати, наповнені різними консолями. Свою колекцію він почав збирати в 1996 році, коли купив Sony PlayStation. З того часу він роздобув більше 2500 ігор, які загалом оцінюються у $200 000.
Інший колекціонер, Джон Хенкок, має колекцію з 11 тисяч відеоігор, які він збирав протягом 25 років. Сам Хенкок працює вчителем початкових класів і каже, що хоче перетворити свою бібліотеку на ігровий музей.
Власник агенції Digital Press Джо Сантуллі назбирав 30 000 ігор, які він застрахував на $1 млн. Його бібліотека охоплює як найперші відеоігри в історії, так останні тайтли для Microsoft Xbox 360. Він є власником 21 повної колекції – це означає, що він має всі коли-небудь випущені ігри для 21 ігрової консолі. Він навіть має унікальні штучні екземпляри ігор, які ніколи не випускалися масово. «Я не граю у все, що колекціоную, – говорить Сантуллі. – Моєю метою було завжди завершувати колекції. Я граю, як усі». Його колекцію можна подивитися в Національному музеї відеоігор у місті Фріско в Техасі.
Утім, колекціонування відеоігор найближчими роками може стати недоступним хобі. Ігрова індустрія поступово змінює курс з фізичних носіїв на цифрові канали дистрибуції, і колись настане час, що ігри перестануть випускати на дисках чи картриджах.
