Двадцять років тому команда дизайнерів, програмістів та видавців без зайвої уваги випустила у світ одну з найвідоміших технологій, які сьогодні є злом. Мова йде про банерну рекламу, якою перенасичували сайти та від чого страждав майже кожен користувач.
Вперше банери з’явилися на порталі HotWired наприкінці жовтня 1997 року. Цей сайт належав відомому журналу Wired Magazine, який розповідає про гаджети та технології. Першими рекламодавцями були такі компанії, як AT&T, MCI, Club Med, Zima Volvo та інші. Точно не відомо, чия реклама була найпершим рекламним банером в історії, проте історично вважається, що це було оголошення від AT&T.
Перші банери – у вигляді довгих прямокутників угорі веб-сторінки – спричинювали мало незручностей та не заважили користувачам. Однак за 20 років їхнього існування індустрія перетворила їх на всюдисущого монстра, який заважає користувачам нормально переглядати веб-сайти. «Це ніби якийсь жорстокий жарт, який виконала технологія над медіаіндустрією 20 років тому», – каже технологічний інвестор у компанії Andreessen Horowitz Кріс Діксон. Його фірма довгий час займалася створенням правил з етичного розміщення банерної реклами.
Кінець епохи монстра
Незважаючи на засилля банерів, сьогодні цей вид реклами стає все менш популярним. Причиною експерти називають мобільники та планшети – через них змінюється сам формат інтернету, в який різнокольорові прямокутники оголошень не вписуються. Такі компанії, як Facebook, Twitter та Instagram, заробляють гроші через рекламу, що з’являється у стрічках новин користувачів у не відведених спеціально місцях.
Окрім цього, свою роль у зниженні їхньої популярності зіграло те, що ними зловживали веб-майстри, які намагалися заповнити кожен піксель своїх сайтів рекламними оголошеннями. Через це вони часто перекривали контент, за яким приходили на веб-ресурс читачі.
Засилля банерів не означало, що веб-майстри отримували від рекламодавців багато грошей. Така форма реклами виявилася не дуже ефективною і її продавали досить дешево, а щоб заробити достатні кошти, доводилося мати велику кількість трафіку. Ця модель роботи ставила головним один параметр – кількість переглядів веб-сторінок, частина з яких давала кліки на банери.
Ще однією причиною кінця стали питання приватності. За кожним банером стоїть інфраструктура, яка відстежує його ефективність. Для цього вона відслідковує дії користувачів, щоб поліпшити те, що більшість відвідувачів інтернету ігнорують.
Урок на майбутнє
Історія рекламних банерів показує, якою може стати технологія, котру намагаються занадто швидко монетизувати. Спершу вона стає надпопулярною, і цей успіх призводить до зловживання нею.
«Деякі з нас продовжують вважати, що ми були недостатньо серйозними, коли ставили банери над новинами та статтями, – каже Діксон. – Ми ж кажемо, що потрібно вже спробувати щось інше. Однак банери продовжують існувати».
Самі банери не були результатом продуманої стратегії і з’явилися, щоб заполонити порожні місця в інтернеті. «Насправді практично не було вибору», – розповідає Ендрю Енкер. Всередині 90-х років він працював інформаційним директором журналу Wired. Він знав, що передплата та інші способи прямої оплати журналу не працюють чи виходять занадто складними. Тому реклама стала єдиним способом отримувати гроші без зайвих турбот для читачів.
Фахівець каже, що після перших випробувань банерів інші сайти також почали впроваджувати подібну технологію. Згодом цей формат прийняли рекламодавці, а медіаіндустрія визнала його де-факто стандартом.
Для обслуговування зростаючого сектору банерної реклами у Кремнієвій долині почали з’являтися стартапи, які дозволяли відстежувати поведінку користувачів та ефективність оголошень. Однією з перших таких компаній була DoubleClick, яка організувала мільйони веб-сторінок у єдину мережу.
З часом банери стали всюдисущими, і їх використовувала більшість сайтів. Однак така масовість показала, що насправді банери не дуже ефективні. Рекламодавці були обмежені стандартними розмірами та форматами.
Згодом також стало зрозуміло, що банери псують враження від контенту на сайтах. «Коли веб-сторінка повільно завантажується, користувачі звинувачують власника веб-ресурсу, – каже Йона Пареті. Він заснував газету Huffington Post та ресурс BuzzFeed. – Однак насправді в цьому часто винна рекламна мережа».
За матеріалами: NY Times
Comments are closed.