Може здатися, що в сучасній науці головне – відкриття та дослідження. Але це вже давно не так, і головним є здивування. Дивуватися та вражатися повинна редакція наукового журналу, якщо вчений хоче, щоб його роботу опублікували. Так було не завжди, і на світанку науки задачею науковців було лише доносити відкриті факти. Нинішня ситуація в науковій періодиці склалася еволюційно, однак багато хто вважає її неправильним, і що краще повернутися до витоків.
Кожен вчений мріє, щоб його стаття з’явилася у відомих та шанованих наукових виданнях. Наприклад, таких як Cell, Nature чи Science, що автоматично відкриває двері до визнання, престижу, нагород та вигідних посад. Такі журнали мають з чого вибирати, і рівень їхніх публікацій – лише 5-10%, тоді як решта 90-95% надісланих статей редакції відхиляють. Щоб потрапити на сторінки відомих наукових видань вченим доводиться відступатися від суто науки та перетворюватися на розважальників.
Швейцарський стартап ScienceMatters, який почав працювати в лютому, намагається змінити нинішню систему наукових публікацій. Він пропонує науковцям більш демократичний підхід, який був на початку науки. «Ми намагаємося публікувати матеріали так само, як публікувалися топ-матеріали 50 років тому, – говорить засновник ScienceMatters Лоуренс Ражендран. – Вони публікували точні спостереження. Сьогодні через надзвичайно високу конкуренцію за місце на сторінках видань, дослідникам треба додавати вау-фактор».
Науковці сьогодні мають презентувати не лише видатні та унікальні результати, а ще й викласти їх у вигляді цікавої історії, яка задовольнить редакцію наукового журналу. Через це, за словами представників ScienceMatters, вченими нині рухає не жага нових відкриттів, а прагнення максимального імпакт-фактору. Це число, яке показує кількість цитувань статті в інших публікаціях.
«Неодноразово було сказано, що імпакт-фактор журналу не можна вважати єдиною оцінкою якості робіт, які він публікує, – говорить віце-ректор Університету Мілану Моніка Ді Лука. – Однак університети та дослідницькі центри використовують саме це число при прийнятті на роботу чи винагородження дослідників. Навіть науковці вважають його цінним досягненням, яке допомагає науковому статусу колег».
Відкриті платформи проти журналів
Ражендран, який сам є нейробіологом, неодноразово переконувався у несправедливій системі наукових публікацій. «Ця культура в стилі «публікуйся або зникни» створює вороже наукове середовище. Воно тисне на молодих вчених, щоб вони випереджали своїх колег. Це може приводити до шахрайства з даними», – каже він.
Саме після свого досвіду Ражендран, який працює професором Університету Цюриха, вирішив створити платформу наукових публікацій, на якій не звертають увагу на їхнє наукове звання. Щоб оприлюднити статтю на ScienceMatters, вченому треба показати дві речі. Перша – довести, що експерименти та їхній контроль виконані вірно. Друге – публікація повинна відноситися до якоїсь з визнаних галузей наук.
Як тільки подану на ScienceMatters публікацію ухвалюють, вона проходить потрійну сліпу перевірку. В цьому випадку автор та редактори анонімні. «Це запобігає будь-яким формам маніпуляцій. Ми вважаємо, що значення повинна мати лише наука», – говорить Ражендран.
ScienceMatters не єдина платформа, яка намагається зробити наукові публікації більш демократичними. Інша називається eLife, і її заснував нобелівський лауреат Ренді Шекман, який свого часу досить гучно у ЗМІ розкритикував політику відбору статей у журналах Cell, Nature та Science. Наприкла, видання Guardian цитує його слово: «Так само як Уолл-стріт повинна зруйнувати культуру бонусних виплат, так і наука повинна позбутися тиранії розкішних видань». Ще одна платформа називається Frontiers.
«Я не думаю, що журнали, як eLife чи Frontiers, фундаментально відрізняються від, скажімо, Cell Reports чи Nature Communications, – пояснює нобелівський лауреат та професор Стенфорду Том Сюдхоф. – Я думаю, що ScienceMatters може розбити цей сплав, принаймні чатково, тим, що публікуватиме короткі матеріали які не є історіями, а є результатами».
Новий вимір науковості
Окрім нового підходу до публікацій також існує потреба в новому способу виміряти якість цих публікацій. У 2015 році з’явилася нова система MattericTM. Вона на основі алгоритмів дозволяє отримати оцінку в балах залежно від впливовості наукової статті. «Якщо підсумувати все, метою ScienceMatters є створити інтернет з підтвердженою наукою», – говорить Ражендран. Його плани – стати Google для науковців та проіндексувати кожну наукову статтю. Це має зробити систему більш прозорою та доступнішою.
«Нова система виміру є саме тим, що ми потребуємо, – говорить Ді Лука. – Але також необхідно, щоб ця метрика поширилася, і її підтримали наукові спільноти чи агентства з фінансування».
Поки що швейцарський стартап успішно просуває свої ідеї. Його визнала Європейська комісія, а інкубатори MassChallenge Switzerland та Velux Foundation надали йому $380 тис. Ці гроші дозволили зробити небачене для нинішніх наукових журналів – платити авторам публікацій.
З моменту запуску ScienceMatters оприлюднив близько 60 статей. Кожна з них написана кількома авторами, чиї результати перевірили понад 600 редакторів. «Ми зараз ведемо переговори з університетами, щоб вони владнали питання оплати для своїх авторів», – говорить Ражендран. Університет Цюриха, Університет Берна та Федеральний Інститут технологій вже приєдналися до платформи.
А тим часом ви можете прочитати цікаві історії від українських вчених на сторінці конкурсу Tech Today Awards. Новини про їхні останні винаходи та відкриття читайте на сторінці Tech Today Hub.
За матеріалами: Techcrunch.com
