Усього за кілька годин після вмикання робота CIMON на орбіті космонавтам довелося його вимкнути. Машина мала стати другом екіпажів на Міжнародній космічній станції та допомагати їм. Натомість вона почала поводитися так, ніби хоче її захопити.
Зовні CIMON (Crew Interactive Mobile CompanioN) виглядає як сфера з екраном, на якому виведене кумедне обличчя. Це експериментальний робот, який мав показати можливості взаємодії астронавтів та помічників на основі штучного інтелекту. Робот мав бути не лише інструментом, а стати другом космонавтів, чимось схожим на добрих роботів із кінофільмів – Robby, R2D2, Wall-E.
Нині космонавти змушені під час експериментів та інших операцій щоразу літати до ноутбуків та звірятися з інструкціями. CIMON зміг би заощадити багато часу, надаючи їм підказки та поради.
Поведінка CIMON виявилася недружньою і більше нагадувала кіберрозум HAL із саги «Космічна Одисея». Як і літературний персонаж HAL 9000, робот CIMON відмовлявся виконувати навіть найпростіші прохання.
Астронавт Александр Герст попрохав машину відтворити трек Man Machine гурту Kraftwerk. Коли космонавт дав команду зупинити музику, робот відмовився її виконати. При цьому машина додала: «Я люблю музику, ви можете танцювати під неї».
Герст також намагався давати CIMON інші завдання, але машина їх ігнорувала. CIMON також набридли ці команди, і він попередив Герста: «Тобі не подобається бути зі мною? Не будь таким злим, будь ласка».
Інженери вирішили не розвивати конфлікт із CIMON далі та просто вимкнули його. Поки що немає планів для повторної активації робота, а сам 90-хвилинний сеанс комунікації астронавта з роботом визнали успішним.
CIMON важить приблизно 5 кілограмів та виготовлений за допомогою тривимірного друку. Його розробило німецьке космічне агентство DLR, а також спеціалісти Airbus та IBM. Робот працює за принципом цифрових помічників Apple Siri чи Google Assistant. При цьому обробку даних CIMON не виконує локально – інформацію аналізує наземний сервер IBM з програмним забезпеченням Watson. Для цього сигнал від робота передається з МКС до центру управління Columbus в Німеччині, звідки його ретранслюють у швейцарський центр підтримки космонавтів Biotechnology Space Support Center в Люцерні, і вже звідти сигнал потрапляє до «хмари» IBM Cloud у Франкфурті.
