Хто ремонтує телефони

У Києві сотні майстерень з ремонту телефонів. Як визначити, хороший або поганий фахівець там працює? Чому не можна купувати дешеві «китайські» телефони? Що таке перепрошивання смартфона і чим це загрожує? Ці та інші питання ми поставили київському майстру-підприємцю Олександру Жученку.

Він ремонтує телефони вже п’ять років. До цього Олександр працював на одному з миколаївських підприємств монтажником радіоелектроніки. Прийшовши в телефонно-ремонтну справу звичайним майстром, тепер він сам наймає фахівців. Ми відвідали київський ринок «Петрівка», де в павільйоні 86м працює команда Олександра. Утім, через підприємництво наш співрозмовник свою роботу не залишив – разом з підлеглими він сам ремонтує телефони.

Далі про свою роботу Олександр розповідає сам:

Перший мобільний телефон у мене з’явився в 2000 році. Тоді мені подарували Motorola D160, який був куплений за кордоном і за $15 розлочений якимись умільцями. Мені стало самому цікаво, як це робиться, і з часом я вже почав займатися перепрошиванням телефонів для друзів. У 2009 році я разом з напарником вже відкрив свій бізнес, ми найняли ще двох майстрів.

Ремонтом займаємося всі вчотирьох, але до мене потрапляють телефони, які ми бачимо вперше або які вимагають дуже складної і копіткої роботи. Наприклад, iPhone 4 беру тільки я. Крім того, я займаюся перепрошиванням.

«Мій робочий день починається о 9.30-10.00. Вмикаю комп’ютер: скайп, аська, пошта. Потім йду по форумах, дивлюся, що з’явилося нового і що з цього цікаво мені. Учуся сам, допомагаю іншим»

Щоб розпочати бізнес з ремонту телефонів, потрібно купити комп’ютер ($500- 600), «бокси» для всіх телефонів (ще близько $1500), ще потрібна паяльна станція, викрутки, пінцети, мікроскоп – усе разом це коштує близько $3000. Це без урахування оренди та інших постійних витрат.

Майстер отримує половину чистого заробітку. Тобто, якщо ремонт приносить 50 гривень, то робітник на руки отримує 25. Решта грошей йдуть на витрати: оренду приміщення, закупівлю обладнання тощо.

Ціну на ремонт формує вартість запчастин, а також розрахована такса, до якої входить оренда, зарплата майстру. Потрібно розуміти, що тільки павільйон і електрика обходиться близько 8 тис. грн на місяць. На це теж потрібно заробити. А деякі люди дивуються: «Чому заміна мікрофона коштує 60 грн? Тут же півгодини роботи!»

Є три категорії деталей. Перша – зовсім паршивий «китай», на який погоджуються ну дуже заощадливі люди. Наприклад, екран, який, на відміну від оригіналу, зроблений зовсім за іншою технологією. Такі екрани на сонці без підсвічування взагалі погано показують. Друга категорія теж робиться в Китаї, вона коштує дешевше оригінальних запчастин, але працює практично так само, а візуально від оригіналу взагалі не відрізнити. Третя категорія – це оригінальні запчастини. Щодо оригіналу найдешевший «китай» за ціною відрізняється вдвічі. Деталями до телефонів в Україні торгують спеціальні оптові фірми.

«Хороший майстер в середньому отримує від 5 до 7 тис. грн. Як правило, це радіоелектронник, який хоча б вміє «читати» схему, може виміряти напругу, опір тощо»

Чим дорожчий телефон, тим дорожчі деталі й вище ціна ремонту. Якщо ви розбили екран iPhone 4, то його заміна вийде близько $180. Якщо це дешева Nokia 1600, то маленький кольоровий екранчик обійдеться у 80-100 грн. Ціна дрібного ремонту, наприклад, заміна динаміка, коштує близько 50-60 грн. Крім телефонів, ремонтуємо ноутбуки, планшети, комунікатори, електронні книги, mp3-плеєри. Ось недавно iPad приносили. Заміна екрана в ньому коштує $220. Але ціни на деталі залежать від поточної ситуації на ринку. Наприклад, влада ухвалила якийсь указ, митницю перекрили – і всі ціни на комплектуючі злетіли.

Телефони китайських невідомих виробників ми в ремонт не беремо. У них жахлива якість збірки, їх складно полагодити, часу на це йде маса, тому ремонт коштує дорого. Я колись намагався їх програмувати, купив собі «бокс», але потім залишив цю справу. І чим далі, тим якість таких апаратів гірша.

Для кожного виробника потрібен свій «бокс» – це спеціальний програматор для телефонів. Під Nokia є свій «бокс», під Samsung – свій і т.д. Є універсальні бокси, але у них не така хороша підтримка, як у спеціалізованих. Для користування кожним «боксом» потрібно платити за доступ до серверів, з яких можна завантажувати підтримки прошивки, інструкції, схеми тощо. Підтримка в середньому коштує від $20 до $50 на рік, є й безплатна – тільки за те, що я купив бокс, але часто вона гірша за платну.

Програматор (або «бокс») – це спеціальний пристрій, що підключається з одного боку по USB до комп’ютера, а з іншого – до телефона

Офіційні бокси коштують надзвичайних грошей. Ми ж застосовуємо неофіційні, дешевші аналоги вартістю від $100 до $300. Існує цілий ринок розробки та продажу такого обладнання. Воно виробляється умільцями, які визначили протокол прошивки конкретного телефона або протокол спілкування з якимось його мікропроцесором і на основі цього створили програму прошивання. У світі є багато таких розробників, є команди і в Україні. Вони розробляють ПЗ, а «залізо» замовляють у Китаї. Хоча програматор для SonyEricsson робиться в Росії (лише програмна частина, оскільки апаратна, знову ж таки, робиться в Китаї). Ми намагалися прорахувати схему збірки подібних пристроїв в Україні, але це не рентабельно, китайці роблять дешевше.

Найпоширеніші поломки – це все-таки механічні пошкодження. Бо якщо це не «механіка», то апарат простіше віднести в гарантійний сервіс. Але якщо туди потрапила волога і його зняли з гарантії або є механічні пошкодження, тоді апарат вже несуть до нас.

Не можна сказати, що є погані або хороші марки телефонів – усі ламаються однаково. Інша справа, що є моделі, які спочатку йшли з браком. Наприклад, Nokia E52 знімалися мало не з вітрини. У Nokia взагалі зараз зіпсувалася якість. Складається враження, ніби їх роблять тільки для того, щоб вони віджили свій гарантійний термін. Зараз взагалі телефони роблять не на якість, а на кількість. Там, де можна заощадити, – заощаджують.

Зараз виробники дуже поспішають з виведенням нових моделей, тому будь-який телефон краще купувати тільки через півроку після його появи на ринку. За цей час йде «відкатка» прошивки – у Nokia за півроку може вийти шість її версій. Користувачі в цьому випадку виступають бета-тестерами. Nokia N97 – показовий приклад. Із сенсорним екраном і 32 Гб пам’яті він повинен бути спритним, а на практиці – «гальмо». Тільки коли виробник «відкатав» п’ять-шість версій прошивки, телефон почав більш-менш працювати.

Робочий стіл майстра з ремонту телефонів: комп’ютер, програматор, паяльна станція, мікроскоп і викрутки

Основна проблема смартфонів у тому, що люди намагаються самостійно зробити їх «розумнішими». Тобто самі встановлюють прошивки, до того ж не рідні, а збірки від різних «умільців». Тому вони приходять до нас, якщо зробили з телефоном те, чого виробник не передбачив. Наприклад, телефон може програвати mp3 з бітрейтом не вище 160 Кбіт, а користувач залив мелодію з бітрейтом 320 Кбіт. При спробі програти такий файл телефон вимкнувся і більше може не включитися. Або людина завантажила «тему», яка не призначена для роздільної здатності цього екрана або фізично йому не підходить. Якщо з включених Sony Ericsson висмикнули акумулятор, вони часто більше вже не включаються, злітає ПЗ, потрібне перепрошивання.

І з офіційною прошивкою бувають великі проблеми. Наприклад, в однієї з моделей Samsung після виходу першого офіційного оновлення ПЗ під час прошивання «помирали» 90% телефонів. До того ж телефони «вбивалися» до такого стану, що для їхнього відновлення необхідно було напряму припаювати програматор до процесора апарату і відновлювати boot-сектор.

Віруси для смартфонів, звичайно, є, і вони поширюються в основному по Bluetooth. Актуально це для апаратів на базі Symbian, для інших не бачив взагалі. Але якщо у людини вистачає розуму не приймати файли, яких вона не чекає, то заразитися не можна. А якщо вона їде в метро з включеним Bluetooth і їй приходить пропозиція прийняти файл, вона натискає «так» – ось тоді і отримує вірус. Як правило, такі віруси є просто «зловредами» – починають розсилати порожні SMS по всьому записнику і спустошують мобільний рахунок. Але щоб вони «вбивали» сам телефон – такого не буває. А що стосується антивірусів, то вони просто сильно «гальмують» смартфони. Якщо бути обережним, то вони не знадобляться.

Зараз людей лякають відключенням «сірих» телефонів з незареєстрованими IMEI-кодами. Я не вірю в те, що їх коли-небудь будуть відключати. При бажанні IMEI можна перепрошити: апарат розбирається, підпоюють до процесора і безпосередньо прошивається пам’ять. Ми такими речами не займаємося – це може переслідуватися за законом. Наприклад, телефон був краденим, і якщо я зміню його IMEI, то стаю співучасником.

Змінити IMEI можна не у всіх марках. Телефони Nokia відпадають відразу. Практично немає жодної Nokia, в якій IMEI можна змінити програмно. Це робиться апаратно – випаюється мікросхема, в якій зашитий IMEI, і впаюється мікросхема з іншого апарата. Такі мікросхеми беруться з розбитих, утоплених телефонів, в яких плата вже не піддається відновленню. У цьому випадку пам’ять і процесор потрібно випоювати обов’язково разом, так як вони пов’язані між собою за серійними номерами. Інші марки в більшості своїй дозволяють програмно змінити IMEI.

З офіційними сервісними центрами ми не конкуруємо: вони не роблять те, що робимо ми, а ми не займаємося тим, що роблять вони. Наприклад, якщо людина з телефона вирвала роз’єм з зарядкою так, що «м’ясо» стирчить, то сервісний центр відразу заявляє заміну плати. А це дуже дорого. У «сервісі» весь ремонт йде за спеціальними інструкціями, і там не будуть довго вишукувати, куди «пішов» цей контакт, знімати верхній шар, витягати доріжки з нижнього шару, ставити роз’єм туди так, щоб його вже не можна було вирвати. У мене ж такий ремонт буде значно дешевше, ніж заміна плати через «сервіс».

В офіційних «сервісах» майстри займаються тільки своїм сегментом роботи. Як правило, вони сидять «на конвеєрі» і займаються стандартними поломками телефонів. Таких моделей у нього по десять на день. І йому потрібно тільки розібрати апарат, замінити в ньому щось і зібрати. Тобто, це не майстер, який вміє робити все, а дуже вузько направлена людина. Там взагалі творча робота не передбачається.

Мікроскоп потрібен, щоб робити пайку дрібних елементів, які важко розглянути неозброєним оком (розміри контактів елементів бувають від 0,2 мм)
Паяльна станція дозволяє регулювати і підтримувати заданий режим температури

Поганого ремонтника можна визначити за зовнішніми ознаками – достатньо просто подивитися на умови його роботи. Якщо він сидить у тісній неопалювальній будці і його стіл захаращений деталями і частинами якихось телефонів, то хорошої якості роботи тут важко очікувати.

Крім нас, на Петрівці ще близько восьми точок, у яких майстри «на колінах» на відкритому повітрі намагаються щось робити. Вони порахували, що це дуже легка праця, яка повинна приносити дуже хороші гроші. Але майстрами їх важко назвати. Ну що там – розібрати телефон, поміняти шлейф, мікрофон, динамік або дисплей? Як правило, у таких ремонтників немає освіти, вони найчастіше не знають, чим транзистор відрізняється від діода і де в телефоні знаходиться засувка, яку потрібно підчепити, щоб він відкрився і при цьому не зламався корпус.

У деяких «майстрів» можна взагалі назавжди розлучитися з телефоном. Таких багато, наприклад, на ринку «Караваєві дачі». Туди можна прийти з телефоном, а піти звідти з муляжем. Звичайно, там є кілька майстерень, де дійсно можуть добре відремонтувати телефон. Але часто буває, що людина прийшла туди з однією несправністю, а так званий «майстер» нічого зробити не зміг, зате замінив робочий дисплей на поламаний. А хороший дисплей він потім поставить у наступний телефон.

Від одного з таких майстрів мені одного разу принесли телефон, у якого замість екрана був наклеєний чорний картон. Дивишся на телефон – просто чорний екран, а відкриваєш корпус – там картонка приклеєна. Робиться це просто: людина купує телефон, їй показують, що він працює, потім продавець каже: «Постривай, я SIM-карту свою витягну». Непомітно змінює телефон на муляж і віддає людині, мовляв, акумулятор розрядився, вдома зарядиш. І покупець йде додому заряджати телефон, в якому більше навіть ремонтувати нічого.

На «Караваєвих дачах» в основному і здаються крадені телефони. Ми ж їх не беремо, та й пропонують їх уже рідше – міліція добре контролює ситуацію. Якщо людина приходить і пропонує продати телефон, який був у використанні,ми просимо її показати паспорт і записуємо паспортні дані. Якщо апарат крадений, ми надамо міліції дані цієї людини. А в іншому випадку я можу піти як співучасник.

Продаж телефонів, які були у використанні, – це наш додатковий маленький бізнес. Продаються вони туго, в середньому один за три дні. Ходові моделі купують. Як правило, це недорогі телефони за ціною близько 300 грн, тому їх має сенс скуповувати для перепродажу. Якщо це дорогий телефон, вартістю в тисячу і більше гривень, то пропоную власнику ставити апарат на комісію.

Продаж аксесуарів – це паралельне заняття, дохід з якого, за словами Олександра, не дуже великий, в основному воно служить для залучення людей

Розміщення павільйону на видному місці дає нам 70% клієнтів. У середньому за день приймаємо до десяти клієнтів, у вихідні – більше. Наше приміщення займає близько 20 квадратних метрів. У ньому є «прийомка», вітрина з телефонами та аксесуарами, робочі місця майстрів. Але намагаємося розширюватися. На тій же Петрівці у нас є ще одна точка, в якій людина сидить на прийманні телефонів, приносить нам, і ми вже робимо. В інтернеті розвішуємо оголошення на форумах, думаємо створити свій сайт.

Є інтернет-магазин, для якого ми є сервісним центром. Оскільки не всі телефони завозяться в Україну офіційно, зобов’язання з їхнього ремонту бере на себе компанія-постачальник. Ми ремонтуємо апарати за гарантією цього магазину. Раніше ми також працювали з людьми, які ввозили телефони, що були у використанні. Ми доводили до розуму їхні телефони, перш ніж вони надходили у продаж. Потім вони відкрили свій власний сервіс.

«Сірі» телефони в нашу країну приходять з Європи та Америки. Є оптовик, який привозить їх до України і поширює між магазинами. Це не означає, що вони крадені. Наприклад, iPhone продається в Америці з контрактом для оператора AT&T. Там сидить співробітник оператора, який оформляє контракти. До нього приходять люди, у яких вже є iPhone, вони просто укладають контракти на обслуговування без покупки апарата. Але цей співробітник оформляє контракт як підключення і купівлю телефона. А незатребувані апарати потім продає посереднику, який згодом привозить їх до України. Такі телефони можуть бути «залочені», тут їх «розлочують» і продають.

Щоб бути затребуваним, потрібно постійно підвищувати свою кваліфікацію: багато читати про новинки, постійно бути в курсі, що відбувається. Якщо на ринок прийшов якийсь новий апарат, мені потрібно знати, що з ним робити. Часто розібратися можна за допомогою інтернету. Якщо ні, доводиться знаходити схему і розбиратися самому. Після цього можу поділитися знаннями на спеціальному інтернет-форумі і тим самим підвищити на ньому свій рейтинг. Взагалі на форумах фахівці з ремонту і спілкуються між собою. Там вони розглядають вирішення проблем, обмінюються схемами, досвідом, прошивками. Наш форум – це багатонаціональна спільнота, де спілкуються люди з різних країн, в основному СНД.

Поки що на цьому ринку можна конкурувати за допомогою ноу-хау, знаходячи вирішення тих проблем, які ніхто не може вирішити. Наприклад, багато смартфонів HTC – Desire, HD2 (що з гігагерцевим процесором) – мають заводський дефект (погана пайка процесора). У них мікросхеми «сидять» на невеликих кульках діаметром приблизно 0,3 мм і на відстані 0,5 мм між собою. Згідно з останніми вимогами Євросоюзу, ці кульки виконано за «безсвинцевою технологією», щоб не забруднювати навколишнє середовище. Але тут інші вимоги до термостійкості, тому часто кульки відвалюються. Так ось таким ремонтом майже ніхто в Україні не займається – для ремонту до мене зверталися з Одеси, Кіровограда, інших міст.

(Переклад матеріалу від 15 лютого 2011)