У рубриці «Люди» редакція TechToday розповідає про мешканців столиці, які досягли успіху, займаються тим, що їм подобається, і живуть за принципом «Ти можеш більше!». Travel-блог Олександра Чебана «Яскраво про подорожі» щомісяця переглядають більше ста тисяч користувачів, а у 2012 році, за рішенням спільноти ЖЖ, Олександр отримав звання найкращого мандрівника року.

Тисяча та одне фото

Я дуже люблю фотографію і з кожної подорожі повертався з тисячами світлин, які потім лягали мертвим вантажем на жорсткому диску. Мені хотілося розповідати про свої враження друзям, тому я вирішив завести закритий блог, викладаючи невеликі фотоісторії для френдстрічки. Поступово вони ставали дедалі популярнішими, і я почав публікувати їх у відкритому доступі. Так виробився формат блогу, який ви можете побачити сьогодні. За ці чотири роки я відвідав понад 70 країн.

Я не заробляю на блозі, подорожі – це моє хобі, яке частково монетизувалося. Уже 10 років я працюю дитячим лікарем у лікарні «Охматдит» із гнучким графіком чергувань, а основну статтю мого доходу становить сфера клінічних досліджень. Завдяки зручному графіку роботи я можу дозволити собі планувати подорожі щомісяця. Зазвичай вирушаю кудись на вікенд, іноді це може бути поїздка на 5-7 днів.

Довго без роботи не можу, як, утім, не можу просто лежати на пляжі й нічого не робити. Ніколи не розумів ідей дауншифтингу, і життя в подорожі – це теж не мій підхід. Я не прагну охопити все, обираю лише деякі місця в тій чи іншій країні чи місті. У більшості випадків планую все заздалегідь, але завжди залишаю місце для експромту на місці.

Бізнес-клас під лавкою

Найактуальніша проблема для кожного мандрівника – знайти правильну компанію. Мені було 24 роки, коли я зустрів своїх однодумців. Згодом вони стали моїми друзями. Я познайомився з інструктором дитячого юнацького студентського туризму – Залюбовською Оленою Львівною, яку в туристичній сфері знають усі. Вона організовувала бюджетні юнацькі та студентські виїзди на гірські лижі в Карпати, водні та піші походи. Активний відпочинок у такому форматі став для мене відкриттям. Я дізнався, як за невеликий кошт можна цікаво проводити свій час. Першого разу я приєднався до їхньої групи під час поїздки в Карпати, де ми каталися на лижах. Саме там я і зустрів своїх майбутніх попутників, друзів і майбутню дружину – це люди з різних сфер, різних професій та вподобань, але їх об’єднує любов до пригод. У цих людей немає зашореності в голові й маси упереджень, відкладених на людину суспільством.

До комфорту ставлюся дуже просто і можу спати і в наметі, і в лакшері-готелі з абсолютно рівнозначним комфортом та зацікавленістю до місця. Можу летіти бізнес-класом, але під час довгого нічного стикування лягаю спати в аеропорту в Дубаї в спальнику під лавкою. Хтось може цього не розуміти, але в спальнику я маю змогу виспатися, не замерзнути вночі та далі вирушити в гарному настрої. А хтось буде намагатися заснути в незручному кріслі, замерзаючи від кондиціонерів, проте виглядатиме солідніше.

Або інша ситуація, коли до мене звернулися з наступною претензією зовсім нещодавно: «Олександре, я вам повірив і полетів цією авіакомпанією, а вона виявилася дуже поганою – вони продавали їжу на борту, за багаж потрібно було заплатити, навіть місце вибрати можна було тільки за гроші». Окей, я ще раз можу порекомендувати цю компанію, тому що я знаю, що вона продає їжу на борту, і для мене це не сюрприз. Я не бачу жодного дисонансу зі свого боку. Мій захоплений відгук базується на ретельній підготовці і перевірці всіх деталей майбутнього перельоту, щоб, піднявшись на борт літака, у мене не було жодних сюрпризів.

Гроші або враження

Коли мене запитують, чи можна заробити на блозі, я відповідаю, що можна. Але це не моя самоціль. Я не їду куди-небудь тільки за репортажем і не шукаю рейтингової теми – цим я відрізняюся від комерційного блогера. Я їду за враженнями. А чи захочу я про це написати – це вже як вийде. У першу чергу пишу для себе, щоб зберегти емоції та яскраві кадри. Ніколи не роблю публікації під час подорожей. Репортаж може чекати тиждень, місяць або рік, а коли я відчую, що хочу написати, — я відкрию папку з фотографіями, витрачу ніч, відсортую фотографії та напишу матеріал. Я не колекціоную кількість міст, а їду за незабутніми емоціями. У мене немає мети відвідати певні країни, завжди додаю до свого переліку нові цікаві місця, у яких би мені хотілося побувати.

Якщо блог стане для мене заробітком, то мені доведеться погодитися на пропозиції, які мені не цікаві. Це не мій шлях. Я дуже самодостатній у тому, що роблю, і можу відмовлятися від розміщення реклами, яка мені нецікава. Але я знаю, що блогом можна заробляти. Як мінімум, співпрацюючи з цікавими партнерами (авіалінії, IT-стартапи, туристичні фірми і сервіси), я самоокуповую свої поїздки і отримую можливість спробувати те, за що б сам не заплатив. Я маю на увазі дорогі перельоти, проживання і так далі. Крім того, я без проблем самостійно звертаюся в прес-служби з різними пропозиціями. Вважаю, що чим більше ти проявляєш наполегливості, тим більше дверей відкриваєш перед собою.

Я – оптиміст і бачу світ таким, яким я його хочу бачити. Деякі користувачі роблять зауваження, що я пишу тільки про хороші речі. Я не пишу про негатив. Так, я згоден, що людям цікавіше читати про негатив, але я живу не цим. Я не можу собі дозволити таку розкіш, як зіпсований настрій на іншому континенті. Я відкриваю світ для себе, здійснюю мрії, пролетівши тисячі кілометрів… Ну як мені може щось не сподобатися?! Я подорожую для натхнення, весь мій шлях, від таксі до отримання багажу, я описую із позитивної точки зору. Тому в мене зазвичай немає тролів у коментарях, мої читачі – це люди, яких об’єднують позитивні думки.

Якщо ви хочете стати блогером, можу дати вам декілька порад.

Не пишіть статті формату «10 правил мандрівника», тому що вони ні про що. Через політичні події в цілому і світі, сьогодні людям менш цікаво читати тему travel. Не варто починати з банального матеріалу з десятьма фотографіями Праги. Раджу, наприклад, змінити підхід і зробити краще одну історію про мешканця Праги або про цікаве подвір’я десь у центрі, куди веде непомітна арка у вузькому провулку. Я сам корегую тему залежно від своїх інтересів і ні під кого не підлаштовуюся. Найцікавішою темою вважаю публікації про школи в різних країнах світу. Першим постом, який відкрив мою серію, стала школа в Непалі.

Знайдіть свій формат і майданчик. ЖЖ я вважаю поки єдиним варіантом для розміщення публікацій у тому форматі, який мене влаштовує. Там є люди, яким цікаві мої статті, там є маса цікавих блогів для мене. Погоджуюся, що можливість входження в топ зараз надзвичайно складна, але абсолютно реальна, якщо ви унікальні. Пишіть у різні travel-ком’юніті та розміщуйте свої матеріали в журналах, як онлайн так і офлайн. Співпрацюйте зі ЗМІ та пишіть публікації для них. Кожен читач важливий для вас. І не чекайте, що відгук буде через місяць. При стабільній роботі над блогом ви зможете зібрати аудиторію і подумати про монетизацію через рік або два.

Правила успішного туриста

Моє головне правило в подорожах – максимально відкинути свої стереотипи і дозволити прийняти собі щось нове. Прийняти те, як живуть люди в різних країнах, прийняти їхній ритм життя, їхні цінності та побут. Звичайно, ми живемо в соціальних побутових стандартах життя, і нас дивує простий побут з низьким рівнем доходу. Я вважаю, що чим більше в людини комплексів і упереджень перед навколишнім світом, тим складніше їй сприймати цей світ і отримувати задоволення. Повертайте вліво і вправо, приймаючи реальність такою, яка вона є. Відходьте від туристичної стежки, адже головне – це не місце, церкви і пам’ятники, а люди. Ніколи не знаєш, як нове знайомство обернеться для тебе і змінить маршрут. Я знаю тільки англійську мову, але я намагаюся знаходити спільну мову з людьми навіть мовою жестів.

Для мене абсолютне табу – це критика і зневажливе ставлення до місцевого населення. Світ, країна, люди відкриваються нам саме з того боку, з якого ми бажаємо їх прийняти. Періодично помічаю неповажні коментарі мандрівників щодо тих чи інших ситуацій у спілкуванні з місцевим населенням. Яке право ми маємо так говорити? Що ми знаємо про менталітет, культуру? В основному поверхневі штампи, не більше.

Моєю найбюджетнішою подорожжю став студентський тріп ще до блогу. За 300 євро ми з другом подорожували Європою протягом трьох тижнів, кемпінгували в центрі європейських столиць просто в парках і пересувались електричками й автостопом. Свої гроші ми витратили тільки на музеї та їжу. Усе абсолютно доступно і просто, коли ви маєте азарт.

Якщо ви сором’язлива людина, але хочете більше спілкуватися в подорожах, я рекомендую вам використовувати каучсерфінг. Помилково вважають, що цей сервіс тільки для безоплатного житла. Але ні, тут можна також отримати пораду від місцевого мешканця або запросити учасника на каву. Іноземцям цей досвід цікавий для практики мови, тому вони згодні приділити вам свій час, провести екскурсію і випити кави.

У цифрову еру дуже складно жити чимось справжнім, люди живуть лайками і рейтингами… У мене є невеликий прийом на противагу накопиченню мегабайт на флешці в камері – я обов’язково знайду один такий момент у подорожі, коли я бачу ну просто ідеальну картинку, я не зроблю кадр. Я його запам’ятаю очима. Навіть враховуючи те, що я фотограф, і я фотографую все. Втримаюся і не сфотографую! Але я подорожую задля емоцій і не тільки фотографій, тому можна залишати хоча б один яскравий момент тільки у своїй пам’яті.

Для мене travel-блогер – це особистість, яка ділиться своїм досвідом, надихає і заряджає читача. А подорожі – це натхнення й активна частина буднів, привід вирватися з реальності, щоденного оточення і проблем. Я не читаю туристичні портали, усякі популярні агрегатори контенту з гучними заголовками. Тому travel-блогер насамперед – це людина зі своїм індивідуальним стилем, який дає стимул, а не пише чергову скопійовану замітку. Саме авторський стиль і фотографії повинні мотивувати відкласти те чи інше місце на карті в перелік побажань, це як мінімум. Ну а максимум – керівництво до дії і план наступної подорожі.

Автор: Кріс Кулаковська

ПОДІЛИТИСЯ