Крапка на клавіатурі старих друкарських машинок займала цілу клавішу. Коли в наше життя пробралися комп’ютери, клавіатури стали змінюватися, крапка зменшилася і тепер ділить клавішу з іншими знаками. Її майже не видно, але професор мови Ліверпульського університету Джо Моран вважає, що цей знак пунктуації нам потрібен.
«Я як колишній користувач друкарської машинки відчуваю, що результатом стало зниження значення цього знака пунктуації, – каже професор. – Він не тільки став менш помітний на клавіші, він майже зник з нашого листування. Найважливіша частина будь-якого речення перетворилася на необов’язкову пляму, яку можна вставити, особливо не замислюючись, а можна і пропустити».
Професор говорить, що з поширенням комп’ютерів прийшла нова халепа – текстові повідомлення та онлайн-чати. У візуальній мові онлайн-діалогів, з їхніми бульбашками зліва і справа, використання крапки взагалі не передбачено. Текст, що складається з одного рядка, не потребує пунктуації. Рядок просто обривається – немає потреби ще працювати, щоб поставити крапку.
«Замість крапки ми натискаємо «відправити», – говорить професор. – У кінці тексту зараз зазвичай ставиться або знак поцілунку, або смайлик». Дослідження навіть показують, що текст, який закінчується крапкою, сприймається людьми як різкий, приховано-агресивний.
Ми живемо в цифрову епоху, яка змушує нас прикидатися, що письмовий текст – це мова. Ми пишемо наші електронні листи, SMS, оновлюємо профілі в соцмережах з таких місць, куди раніше неможливо було взяти друкарську машинку: в електричках, кафе, на вулиці. І ми ще при цьому можемо розмовляти з кимось. Ми і пишемо тепер так, немов розмовляємо. Таке цифрове листування часто здійснюється дуже швидко і з розрахунком на таку ж швидку відповідь. Такий собі переривчастий діалог.
Але письмовий текст – це не діалог. Одна з його цілей – зберегти і поширити інформацію в такій формі, яка не вимагає присутності співрозмовника – фізичної або віртуальної – у той час, коли текст пишеться.
Написаний текст – це самодостатній острівець сенсу, на якому нікому не треба жити. Тому в будь-якому вигляді формального або напівформального тексту крапка і те, де ми її ставимо, відіграють найважливішу роль.
Крім того, крапки створюють ритм тексту. Вони з’являються в різних місцях, перериваючи короткі і довгі групи слів, створюючи ритмічні каденції: у кінці речення інтонація падає, подаючи сигнал, що речення, і те, про що в ньому йдеться, завершено.
Добре побудоване речення просувається до свого кінця гладко і зрозуміло. Найкращий спосіб цього досягти – розташовувати найважливіше в кінці. Речення з таким порядком виглядає більш усвідомленим, цілеспрямованим і краще запам’ятовується. Приблизно те ж саме відбувається, коли людина, яка слухає вас, найкраще запам’ятовує те, що прозвучало в кінці вашого монологу.
Основний смисловий наголос в реченні падає на його кінець – саме перед крапкою. Воно тоді звучить особливо енергійно. Таке речення з сильним наголосом на кінець показує, що його автора турбує те, як його зрозуміє читач.
І якщо хочеться писати хороші тексти, навчіться любити крапку. Розглядайте її як мету, до якої неухильно прагнуть слова у вашому реченні. Крапка – це важливий проміжний пункт у тексті. У цьому пункті одне речення передає естафету іншій, і весь текст плавно рухається вперед.
За матеріалами: BBC
Проблема висмоктана з пальця. Хай просить програмерів додати в прогу рядок, який після натискання на кнопку “Відправити” в кінець рядка автоматично ставить крапку, якщо користувач не поставив знак оклику або питання.