Четвер, 19 Грудня, 2024

Диво-пульт для телевізора із 1970-х: жодних батарейок та мікросхем

Любителі подивитися телевізор десятиліттями страждають від телевізийних пультів. Щойно захочеш подивитися «телек», як виявиться, що у пульта «сіли» батарейки, щось закриває порт інфрачервоного приймача, а у випадку Bluetooth-пульта – втрачена синхронізація з телевізором. І замість розслабленого перегляду доводиться вирішувати непотрібні проблеми. Проблеми, які індустрія вирішила ще в 1970-х, створивши пульт без батарейок, інфрачервого випромінювача та Bluetooth, але потім про нього забула.

Zenith Space Command є одним із перших бездротових телевізійних пультів дистанційного керування. Крім того, випадково в ньому виявилася одна з найінтригуючіших технологій в історії пультів дистанційного керування.

Сучасні пульти дистанційного керування переважно використовують для надсилання команд інфрачервоне випромінювання. Це означає, що пульт та приймач телевізора повинні буквально бачити один одного – між ними не повинно бути предметів. Це буває незручно, оскільки з таким пультом користувач має знаходитися прямо перед телевізором.

Деякі виробники вирішили цю проблему, замінивши інфрачервоне світло на радіохвилі. Радіохвилі розповсюджуються сферою у всі боки, а також вільно проходять крізь більшість побутових предметів. З таким пультом можна стояти навіть позаду телевізора, продовжуючи перемикати канали. Однак для роботи Bluetooth потрібна програмна синхронізація, яка іноді втрачається і телевізор перестає сприймати команди пульта.

Для роботи інфрачервоного випромінювача чи радіопередатчика у пульті потрібна енергія, яку пульт бере з батарейок. Котрі можуть розрядитися у незручний момент. Samsung, наприклад, експериментує з установкою сонячної панелі на пульт ECO Remote, але її ефективність в умовах відсутності яскравого світла залишається під питанням і, можливо, саме тому наступна версія того пульта заряджалася від енергії сигналів Wi-Fi навколо.

Коли Zenith вперше почав експериментувати з бездротовими пультами дистанційного керування, він використовував промені світла, які міг приймати телевізор, щоб передати команду. Його напрацювання дебютувал у пульті Flash-Matic у 1955 році. Потрібен був лише рік на ринку, щоб від цієї ідеї відмовилися через чутливість до світла від сонця та електричних лампочок.

Тому інженери Zenith спробували ще простіший підхід, який взагалі не потребував батарейок, використовуючи звук замість світла.

Пульт Space Command є продуктом машинобудування, а не електроніки. Натиснувши кнопку на пульті дистанційного керування, користувач запускає пружинний молоток, який б’є по твердому алюмінієвому стрижню в пристрої. Стрижень коливається із ультразвуковою частотою, яку вловлює телевізор. Кожна кнопка має стрижень різної довжини, отже, різний високочастотний тон, який запускає відповідну команду в телевізорі.

У Zenith не хотіли, щоб клієнти думали, наче телевізор зламався, коли батарейки в пульті розрядилися. Тому нова система підходила ідеально, оскільки не містила батарейок. Вона також не вимагала, щоб пульт дистанційного керування знаходився перед телевізором і був спрямований безпосередньо на його приймач, що було і залишається головним недоліком усіх телевізійних пультів на основі світлового випромінювання.

Створений у 1956 році Робертом Адлером пульт вирішив проблеми, які продовжують заважати користувачам і через півстоліття: постійні заміни батарейок та очищення простору перед телевізором, щоб інфрачервоний пульт дистанційного керування міг до нього дістатися.

«Нам усім було зрозуміло, що ми не можемо користуватися радіо. У нас тут була купа радіоінженерів, не було б великих проблем, але радіо проходило крізь стіни. І пульт спрацював б на телевізорі сусіда або якщо ви живете в квартирі. Сьогодні ви, звісно, скажете: ну чому б вам не закодувати сигнал? Ми не можемо закодувати сигнал, тому що ми не можемо використовувати 100 вакуумних ламп. Це була пастка, – розповів Адлер у інтерв’ю Фонду телевізійної академії 2004 року. – І я придумав ультразвук, тому що знав, що ультразвук у повітрі не пройде крізь стіни, тож це було як звичайна розмова. Ця частина була логічною. Я не хотів, щоб його було чутно, тому він мав бути або інфразвуковим, або ультразвуковим. Інфразвуковий не мав сенсу з технічної точки зору, тож це мало бути ультразвуковим».

Механічний пульт дистанційного керування Zenith Space Command проіснував чверть століття як стандартний спосіб керування телевізором. Навіть сьогодні деякі люди все ще називають свої пульти «клікером» відповідно до характерного клацання того пульта. У нього були свої недоліки: люди виявили, що мікрофони телевізора могли вловити дзвін ключів або монет і випадково змінити канал, а домашні тварини чули високі частоти від пульта дистанційного керування.

Зрештою, після того, як до телевізора додавалося все більше функцій із меню, кабельного телебачення та відеомагнітофонів, телевізійні компанії почали розробляти пульти дистанційного керування з інфрачервоними випромінювачами та вдосконаленими друкованими платами. У підсумку ми отримали десятки хлюпаючих кнопок. Сучасні універсальні пульти дистанційного керування можуть бути складними до такої міри, що деякі люди почали заклеювати стрічкою великі частини пристрою , щоб уникнути плутанини.

За матеріалами: The Verge

4 КОМЕНТАРІ

  1. Чого його не налаштувати під голос людини, нашо ультразвук. потім вже в кожного є або смарт годинник, або телефон, чи складно інтегрувати якийсь ‘ок, Гугл-ТВ’ щоб воно ввімкнуло пульт, і я кажу йому різного роду команди, переключити на новий канал, або на 10й по списку і т д. Кому той пульт треба

    • Пише лабуду, коли прочитав заголовок, та перший абзац, нічого не зрозумівши, кинувся писати тупий комент …
      Людина чітко описала що ,як і чому так було зроблено.
      І до чого тут смартфони, казковий до…

Comments are closed.

Євген
Євген
Євген пише для TechToday з 2012 року. Інженер за освітою. Захоплюється реставрацією старих автомобілів.

Vodafone

Залишайтеся з нами

10,052Фанитак
1,445Послідовникислідувати
105Абонентипідписуватися