Рекламні матеріали 3D-ручок найчастіше говорять про творчість, вільне малювання в просторі та інші речі, якими цікаво погратися перші 5-15 хвилин, а потім забути про них і про девайс. Але виявляється, що 3D-ручки придумали зовсім з іншою метою – долати брак роздрукованих на 3D-принтері деталей. І коли в домі всі полиці вже будуть зайняті наслідками 3D-творчості – всілякими тривимірними скульптурами метеликів, автомобілів, ейфелевих веж та інших об’єктів, – 3D-ручка може стати корисним інструментом для ремонту пластикових деталей.
Історична довідка
3D-ручка – це щось середнє між клейовим пістолетом за приблизно 30 грн та 3D-принтером, який коштує від 7000 грн. Усі вони працюють за одним принципом: пластиковий стрижень подається в нагрівальний елемент, і через сопло подається назовні у вигляді тонкого струменя розплавленого пластику. Відмінність між клейовим пістолетом, 3D-ручкою та 3D-принтером полягає у використовуваному пластику (від цього залежить температура нагрівання сопла), а також діаметрі сопла (менший діаметр дає більшу точність нашарування розплавленого пластику). Також 3D-принтер має керований комп’ютером механізм переміщення сопла, що дозволяє отримати дуже високу точність нашарування, якої надзвичайно важко досягти, тримаючи сопло в руках.
Першу ручку створили для того, щоб вона виконала ту роботу, з якою не впорався 3D-принтер. Адже лише в рекламі 3D-принтерів можна відправити 3D-модель на друк та через кілька годин отримати готову річ. У реальності існує купа обмежень та умов, які не дозволяють так просто друкувати предмети. Досить часто, наприклад, роздрукована деталь ламається або принтер пропускає якісь ділянки.
Саме так трапилося на початку 2010-х років з Максвеллом Боге та Пітером Ділвортом. Вони завантажили 3D-модель на друк в своєму 3D-принтері і повернулися за 14 годин, коли деталь роздрукувалася. Виявилося, що 3D-принтер пропустив один шар пластику, що означало необхідність викинути вже готову деталь та повторний друк іншої зі сподіванням, що принтер спрацює, як повинен.
Чоловіки вирішили піти іншим шляхом та створили першу 3D-ручку у 2012 році. Той прототип був дуже схожий на клейовий пістолет і тому не мав якихось додаткових можливостей. Але сьогодні існує багато вендорів, які випускають 3D-ручки, оснащені екранами, пристосовані до різних типів пластику, з контролем швидкості подачі пластику, швидкою зміною пластику та іншими опціями.
Комплектація Polaroid Play 3D Pen
3D-ручка від Polaroid відноситься до моделей з базовими можливостями і тому має відповідну комплектацію. У коробці з нею буде підставка, стартовий набір мотків пластику, дріт живлення, паперова інструкція та прозорий пластиковий прямокутник із клейкими ніжками для використання разом з фірмовим додатком.
Дріт живлення є звичайним кабелем, який можна підключити по USB до будь-якого сумісного джерела. Однак краще, якщо це буде блок живлення від сучасного смартфона, який видає 1,5 чи більше ампера, адже сама ручка потребує 5 вольт та 2 ампери. Від джерел з меншою кількістю ампер вона працюватиме, але довше розігріватиметься, а при активній роботі сопло може навіть охолонути.
Стартовий набір пластику PLA – це чотири різнокольорових мотки дроту довжиною по 5 метрів та вагою по 15 грамів. Робочий обсяг – це котушка в 1 кілограм, яка коштує приблизно 1282 грн. Для своєї ручки Polaroid випускає палітру пластику у 20 кольорах, який також сумісний з фірмовим 3D-принтером чи іншими тривимірними ручками та принтерами.
В інструкції до Polaroid Play 3D Pen на першій сторінці, відразу після попередження про небезпеку опіків, вказано, що 3D Pen не є іграшкою. Однак, щоб прочитати це, необхідно володіти якоюсь із популярних європейських мов. Інструкція російською чи українською відсутня.
Використання 3D-ручки
Користуватися ручкою досить просто: підключаєте її до USB-джерела та натискаєте кнопку з написом on/off. Потім чекаєте, поки червоний індикатор поруч з логотипом Play не змінить колір на синій. Це означає, що сопло розігрілося до 180-200 градусів Цельсія.
Над роз’ємом для підключення кабелю живлення знаходиться прийомний отвір для пластику. У Polaroid Play 3D Pen використовується філамент типу PLA діаметром 1,75 мм. PLA – це один з десятків типів пластиків. Наприклад, корпуси ноутбуків та інших гаджетів часто виробляють з пластику типу PC чи ABS.
Коли філамент завантажений в 3D-ручку і індикатор готовності світиться синім кольором, можна починати творити, натиснувши кнопку зі стрілкою вниз. Вона активує електродвигун подачі пластику до сопла. Швидкість подачі регулюється кнопками на іншій стороні ручки, і всього доступно 4 швидкості. При використанні слабкого джерела, наприклад, на 1 ампер, на високій швидкості подачі сопло може охолонути, а синій індикатор готовності почне мерехтіти.
Для тривалої подачі пластику кнопку подачі потрібно натиснути один раз та відпустити. Якщо потрібно вручну керувати подачею, тоді клавішу необхідно затиснути й утримувати.
Для заміни філаменту, наприклад, на філамент іншого кольору необхідно натиснути та утримувати кнопку живлення. Двигун подачі витягне рештки пластику з сопла. Автоматично він витягує філамент із сопла, коли ручку не використовують протягом 10 хвилин.
Творчість з 3D-ручкою
Хоча оригінальну 3D-ручку придумали як інструмент для ремонту, сьогодні їх рекламують більше як інструмент для творчості. Однак якщо спробувати «в лоб» намалювати якийсь тривимірний предмет, наприклад, метелика, навряд чи щось вийде, окрім купки даремно використаного пластику.
Принцип малювання 3D-ручкою заснований на шаблонах. Спершу на папері необхідно надрукувати контури бажаного об’єкта, які потім необхідно обвести тривимірною ручкою та заповнити пластиком внутрішню площу контуру. Далі залишається склеїти набір таких контурів в один 3D-об’єкт.
На перший час пошук контурів для малювання 3D-ручкою спростить фірмовий додаток Polaroid Play. У ньому міститься всього десять шаблонів, але є функція додавання нових шаблонів з фотографії. Додаткові шаблони можна завантажити, наприклад, на сайті 3dsimo.com.
Щоб не пошкодити екран смартфона чи планшета гарячим пластиком, його необхідно захистити прозорим прямокутником із комплекту. Саме на ньому пропонується малювати ручкою.
Ремонт з 3D-ручкою
3D-ручка виявиться досить корисним інструментом, якщо потрібно відремонтувати якісь зламані пластикові деталі – корпуси, кнопки, гачки, тощо.
При ремонті важливо пам’ятати, що необхідно вибирати філамент з такого ж матеріалу. Дізнатися, з якого типу пластика виготовлена деталь, нескладно – інформація надрукована на внутрішній поверхні. Шукайте абревіатури типу PLA, PC, ABS, PC+ABS та інші. Різні типи пластику можуть погано склеюватися між собою, і відремонтоване місце не матиме міцності.
Перевірка практикою
Спробуємо дещо полагодити розбитий корпус смартфона за допомогою 3D-ручки. Після падіння в телефона відсутній значний шматок у верхньому кутку.
Корпус білого кольору, але в стартовому наборі пластику такого кольору немає, зате є прозорий дріт. Виставляємо мінімальну швидкість подачі та намагаємося залити пластиком так, щоб результат був максимально симетричний. Увесь процес зайняв близько хвилини:
Витративши більше часу, можна отримати кращий результат, але і наявний можна просто відшліфувати та користуватися. На дотик полагоджений куток відчувається монолітно та надійно.
Вартість ручки Polaroid Play 3D Pen складає близько 1499 грн.
Гаджет на огляд надано інтернет-магазином Moyo.ua
