Індустрія високих технологій знайшла золоту практичне використання – цей матеріал виявився корисним для захисту оголених провідників від корозії, забезпечуючи надійний контакт у роз’ємах на довгі роки. Розібравши будь-який гаджет, можна побачити золотий відблиск на конекторах, портах, шлейфах тощо. Кількість золота в одному смартфоні мікроскопічна, але в масштабах всієї індустрії це становить суттєву проблему.
В одному iPhone XS золото становить 0,01% маси всього смартфона, за даними звіту Apple’s 2019 Environmental Responsibility Report. Це всього лише 0,018 грама. Але Apple за один 2019 рік відвантажила близько 200 млн iPhone.
У середньому виробництво одного кільця з кількома грамами золота залишає 20 тонн гірничодобувних відходів, каже директор з видобування організації Earthworks Паял Сампат.
Видобування золота відбувається з використанням руйнівних методик, які знищують дику природу, разом з дощовими лісами Амазонки. Золота шахта Lihir у Папуа – Новій Гвінеї щороку забруднює Тихий океан 5 млн тон токсичних відходів з ціанідом. Навіть у розвинених країнах на кшталт США видобування металів є головним чинником шкідливих викидів у повітря, воду та ґрунт.
Видобування золота також є одним із тих, хто фінансує озброєні конфлікти. До 2015 року більше половини золотих шахт Конго були під контролем озброєних бойовиків. Близько 80% кустарних видобувачів у Конго працюють на видобуванні золота.
Експерти вважають, що нелегальні фінансові потоки з таких точок видобування фінансували війни у Конго в період з 1996 по 2003 роки. Жертвами цих конфліктів стали 5 млн людей.
У спробі вплинути на ситуацію США, Євросоюз та Китай створили міжнародні торгові регуляції. Вони забороняють використання мінералів, які видобуті в Конго. Але ця країна лише одна з постраждалих. Багато компаній приховано фінансують конфлікти в інших регіонах, наприклад, Колумбії. У ній видобування золота випередило виробництво кокаїну як джерела фінансування організованої злочинності.
У 2017 році влада США почала розмірковувати над виходом з угоди про конфліктні матеріали. Цього не сталося, але активна підтримка цієї угоди припинилася з мотивом, що змушувати компанії розкривати походження матеріалів для їхньої продукції не є конституційним.
У 2016 році дослідники Йонг Кім та Геральд Девіс проаналізували 1300 звітів компаній щодо походження матеріалів для їхньої продукції. Лише 1% (13 компаній) могли беззаперечно говорити, що не використовують сировину з Конго. Майже 80% корпорацій визнали, що не можуть назвати країну походження сировини.
Проблема в тому, що при аналізі ланцюга поставок чим ближче до першого постачальника, тим менше прозорості. Уже після другого посередника розібратися стає надто складно. Компанії ж мають сім або більше посередників, які відділяють її від видобувної шахти.
«Назви постачальників часто вважаються приватною інформацією, багато фірм опираються її розкриттю. Менші постачальники можуть не мати законного обов’язку співпрацювати з розслідуванням. Деякі з постачальників є просто невеликим сімейним бізнесом, який не має можливості вести облік походження сировини», – каже Кім.
Але компаніям може бути не обов’язково розслідувати ланцюг поставок безпосередньо до самих шахт. Їх у світі нараховується тисячі, багато з яких не мають веб-сайту чи інших контактів. Але у світі є лише кілька сотень переробних заводів. Саме після них вже неможливо визначити походження сировини. Ретельний аудит цих переробних заводів дозволив би зменшити кількість матеріалів з конфліктних регіонів.
Добиватися прозорості від переробних заводів складно і може бути малоефективно. Виходом може бути використання вторинного золота, видобутого з уже виготовленої продукції.
Наприклад, Apple заявляє про використання 100% вторинного олова та 100% вторинного алюмінію. Але вона не розкриває інформацію про використання вторинного золота. Тим часом вона також отримує золото з Колумбії, Перу, Венесуели, Бразилії.
За матеріалами: medium.com
