Ви думаєте ваші сни та думки належать вам? Це скоро зміниться і ентузіасти хочуть захистити нас від цього

Активісти уже зараз передбачають низку проблем, які може принести комерціалізація нейротехнологій

Хоча технології мозково-комп’ютерного інтерфейсу лише починають зароджуватися, уже з’явився публічний рух, учасники якого прохають владу діяти на випередження та захистити найцінніше, що є у людини – її мозок – від можливих маніпуляцій нейротехнологій. Вони назвали свою концепцію нейроправами і хочуть, щоб її прийняли на рівні Універсальної декларації прав людини, яку затвердили в ООН в 1948 році і який став універсальним стандартом прав для усіх людей.

Автором ініціативи нейроправ NeuroRights Initiative є науковець Рафаель Юсте з Університету Колумбії. Він разом з послідовниками пропонує п’ять додатків до Універсальної декларації прав людини. Це право на персональну ідентичність, право на свободу волі, право на ментальну приватність, право на рівний доступ до ментальних доповнень та право на захист від алгоритмічних упереджень.

Учасники цієї ініціативи кажуть, що до її реального прийняття та перетворення в актуальну політику ще багато часу, адже навіть технології, на захист від якої націлена ініціатива, ще не існує.

Влада деяких країн вирішила не чекати появи та поширення технологій мозково-комп’ютерного інтерфейсу та проблем, які може принести його безконтрольне використання. Тому Національний Конгрес Чилі затвердив поправки до конституції, які надають громадянам захист від зловживання подібними технологіями. При підготовці поправок чилійські політики розробляли власні ідеї, хоча й зверталися до учасників NeuroRights Initiative та Юсте за порадами.

Хоча технології мозково-комп’ютерного інтерфейсу ще лише зароджуються, навіть тестові зразки вже демонструють можливості, які раніше вважалися фантастикою. Наприклад, компанія Neuralink, яка належить Ілону Маску та яка розробляє подібну технологію, дозволяє віддалено відстежувати дані з мозку.

Активісти уже зараз передбачають низку проблем, які може принести комерціалізація нейротехнологій. Наприклад, як зробити так, щоб не лише багатії мали доступ до технологій поліпшення мозкових можливостей? Кому належить копірайт на записаний сон? Які закони потрібно прийняти, щоб захистити людину від модифікації її пам’яті через нейроімплант?

Зародження ініціативи

Ідея того, що потрібно діяти на випередження, з’явилася у Юсте коли він став частиною ініціативи BRAIN Initiative, яку запустила адміністрація позаминулого президента США Барака Обами. Ця програма об’єднувала національні нейролабораторії в один інструмент для розробки мозково-комп’ютерного інтерфейсу та відповідних технологій. В медицині існує багато різних етичних дозволів та заборон, однак немає загального етичного кодексу стосовно нейротехнологій.

“В першій доповіді, яку ми надіслали Обамі, ми підкреслили необхідність етичного регулювання усіх цих технологій”, – розповідає Юсте.

В 2017 році Юсте проводив неформальні переговори та зустрічі з волонтерами та небайдужими, що отримало назву The Morningside Group. Юсте проводить аналогії роботи тієї групи з роботою розробників атомної бомби у проекті “Манхеттен”, які в 1939 році зрозуміли, що ядерна технологія змінить світ.

“Три дні цієї закритої зустрічі, і ми створили серію етичних рекомендацій, також з урахуванням, що це проблема прав людини”, – розповідає Юсте.

Дуже важлива теорія

Такі питання як копірайт на записаний сон чи захист думок, якщо їх може хтось прочитати, сьогодні є виключно теоретичними. Однак ці питання народилися в учасників The Morningside Group внаслідок їхніх власних експериментів і це лише питання часу, коли розроблювані ними технології стануть масовими та більш ефективними.

Наприклад, один з проєктів Юсте займався тим, щоб зрозуміти як групи нейронів разом співпрацюють у візуальному сегменті кори головного мозку. Однак випадково науковцям вдалося змінити те, що сприймає піддослідна миша. Вона почала бачити не те, що було насправді. Науковці ретельніше дослідили процес і змогли змусити мишу бачити вертикальні смуги навіть коли їх не було.

Таке відкриття не лише надихнуло Юсте, але й дуже засмутило його. Він попереджає, що навіть попри зародковий стан цієї технології, уже є все необхідне, щоб можна було маніпулювати тим, що сприймає піддослідна істота.

Інший науковець Джек Галлант займався тим, щоб краще зрозуміти систему бачення людини.  І в підсумку він з командою заклав основи для зчитування деяких типів думок, наприклад, зображень, які подумки візуалізує людина. Для цього використовується технологія функціонального магнітного сканування та алгоритм.

В одному з експериментів їм вдалося отримати відео з думок піддослідного. Репродукція була неідеальною, однак це лише перший крок з декодування людських думок.

У компанії Neuralink, яка належить Ілону Маску, обіцяють одного дня випустити імплантати, які дозволять лікувати розлади мозку. Користувачі зможуть дистанційно керувати гаджетами та навіть поліпшувати пам’ять та інтелект. Зараз рішення Neuralink вже дозволило мавпі грати у відеогру за допомогою думок.

Хоча кожен мозок унікальний, але загальні принципи його роботи універсальні. І науковці попереджують, що технології маніпуляції та зчитування даних з мозку вже існують. Публіка недостатньо освічена та інформована, щоб прийняти зважене рішення щодо необхідності захисту приватності з поширенням таких технологій.

“Це новий фронтир боротьби за приватність, – каже професор філософії Сара Гоерінг. Вона є одним з керівників групи нейроетики Університету Вашингтону. – Речі всередині нашої голови є нашими, вони інтимні. Ми ділимося ними, коли ми хочемо. І ми не хочемо, щоб вони стали даними для досвіду”.

Гоерінг вивчає ефекти мозково-машинного інтерфейсу на пацієнтів в рамках своєї дослідницької роботи. Вона відмічає, що майбутні нейротехнології можуть принести свободу багатьом людям. Однак навіть існуючі мозково-машинні інтерфейси не завжди надають достатньо прозорості щодо того, як вони працюють.

Такі мозково-машинні технології, що дозволяють людям керувати куросом миші за допомогою думок або проводять глибоку стимуляцію мозку для пом’якшення ефектів хвороби Паркінсона чи депресії, є чудовими інструментами. Однак, каже Гоерінг, користувачі таких девайсів іноді задаються питанням, хто ж насправді контролює дії.

Один із юзерів системи DBS для пом’якшення наслідків хвороби Паркінсона помічав, що іноді його нога ступала не туди, куди він хотів. При цьому він не міг розібратися, чи це збої в приладі, чи він просто ставив ногу не в те місце. Користувачеві здавалося, що система DBS мала більше контролю над його тілом, ніж він сам.

“Цей пристрій слідував за моїми діями та намірами зробити щось. Але чи це я зробила дію, або девайс її зробив, чи ми зробили її разом?”, – задається питанням Гоерінг.

Нейротехнології мають великий потенціал зменшити страждання та поліпшити якість життя людей з проблемами здоров’я. Тому стримувати розвиток таких технологій не етично. Наявність таких технологій особливо гостро стоїть для людей, які не можуть виразити свою згоду на їхнє використання, наприклад, люди зі спотвореною свідомістю та когнітивними розладами руху. Такі пацієнти візуально здаються беззсвідомими, однак вони можуть думати та сприймати оточення. Сканування за допомогою fMRI дозволяє виявити таких людей, що перебувають у вегетативному стані, а також іноді їхню реакцію на слова.

“Виявляється, що 14-15% людей, які виглядають безсвідомими насправді в свідомості. Якщо просканувати активність їхнього мозку, близькі зможуть знати, що людина має свідомість і це може змінити рішення щодо піклування про неї”, – каже американський лікар Джозеф Фінс.

Проблема нейротехнологій поза медициною

Активісти боротьби за нейроправа більше стурбовані про немедичне використання мозково-машинних технологій. Це вже викликає стурбованість щодо технології транскраніальної стимуляції мозку постійним струмом. Подібні гаджети перейшли зі стадії лабораторних експериментів в стадії споживацьких пристроїв кілька років назад, однак до нині немає інструкцій їхнього безпечного використання.

“Ми досі на ранній стадії такої технології, – попереджає Фінс щодо транскраніальної стимуляції мозку, яка може потенційно викликати судоми, розрегулювання емоцій, пухлини в мозку. – Ще є ризик шарлатанства. Знаєте, 19 сторіччя було захоплене електромагнетизмом, але це нічого не зробило”.

У багатьох випадках нейроправа будуть таким собі монстром Франкенштейна з точки зору залучених захисних агенцій та законів. Частково ними перейматимуться існуючі організації з використання медичних приладів, існуючі закони про приватність та нові закони про нейротехнології.

“І ось де ваші права починають діяти. Щойно ви заводите розмову про мозок, ви не можете уникнути розмови про права людини, оскільки мозок – це те, що робить нас людьми”, – каже Юсте.

Юсте хоче не допустити ситуації, коли усі проходять повз наростаючу проблему до моменту, поки не стане занадто пізно її регулювати. Це вже сталося із соцмережами, які перетворилися на кошмар для приватності, безпеки та етики.

“Можливо, ми можемо бути трохи розумнішими з нейротехнологіями”, – каже Юсте. – І ми зможемо створити етичні норми, які синхроновані з нашою людяністю”.

За матеріалами: Gizmodo