Модель заробітку в інтернеті сьогодні здається простою, хоча й важкою для реалізації: зібрати аудиторію та брати з підписників гроші за контент. Але не завжди ця модель заробітку була очевидною. У 1990-х ніхто не знав, як заробляти гроші через інтернет-підписки. Вирішити задачу вдалося підприємливій порноакторці.
Сьогодні жінки на OnlyFans, як-от Мія Халіфа, заробляють мільйони доларів. Письменниці на Substack на кшталт Гізер Кокс Річардсон стали впливовішими та прибутковішими за традиційні медіа. Це не дуже відрізняється від бізнес-моделей на основі постійного обслуговування (сервісу), які покладаються на маркетинг для створення бази клієнтів, а далі стягують плату за регулярну онлайн-послугу.
Хто популяризував цей стиль бізнесу? Кому численні люди та компанії мають завдячувати за формулу заробітку в інтернеті? Усі шляхи ведуть до несподіваного джерела: стриптизерки та акторки софт-порно на ім’я Денні Еш.
Еш, яку називали єдиною людиною в історії, що потрапила і на обкладинку Wall Street Journal, і на обкладинку Juggs, стала першою підприємницею у сфері інтернет-підписок. Але навіть попри те, що її новаторські ідеї бізнесу перетворилися на найнадійніший спосіб для творців заробляти в онлайні, її ім’я переважно забуте.
Прибутки й порно
Еш народилася 1968 року в Лоукантрі, штат Південна Кароліна, де її батько служив на морському рекрутинговому депо. Батьки розлучилися, і вона виросла в Сіетлі, розпочавши кар’єру стриптизерки в середині 1980-х у 17 років.
«Пам’ятаю, що відчувала себе ніби без контролю над власним тілом, власним існуванням, — розповідала Еш в інтерв’ю для Австралійської телерадіомовної корпорації на початку 2000-х. — А коли я почала танцювати, то раптом змогла повернути собі цей контроль».
Денні Еш, блондинка, на фото 1997 року: білий бюстгальтер під бежевим піджаком і спідницею, у руках комп’ютерна мишка.
У наступні роки вона працювала в різних клубах, а згодом переїхала до Лос-Анджелеса, щоб позувати для чоловічих журналів на кшталт Hustler та Playboy і зніматися у відео софт-порно. Водночас Еш стала запрошеною танцівницею у стриптиз-клубах по всій країні, здобуваючи численних шанувальників, але залишаючись залежною від власників клубів, яких вона згодом називала брехунами та злодіями.
Щоб відійти від екзотичних танців, вона зробила нетиповий крок — почала вивчати HTML-програмування. За допомогою колишньої стриптизерки, яка навчалася дизайну в Техаському університеті, вона запустила Danni’s Hard Drive (Danni.com).
Це сталося у 1995 році. Хоча Всесвітня павутина існувала вже два роки, ніхто достеменно не знав, як заробляти на ній гроші, окрім кіберсквотерів, інтернет-провайдерів на кшталт AOL та розробників браузерів на кшталт Netscape (який згодом був знищений Microsoft).
У межах “інформаційної супермагістралі” ті, хто отримував прибутки, здебільшого забезпечували інфраструктуру. Ті ж, хто створював інформацію — контент, — значно менше.
Різні сайти — від Snowball.com до BigBook.com і Women.com — приваблювали мільйони користувачів форумами, довідниками чи статтями, але не могли заробити на рекламі. Через величезну конкуренцію у відкритому інтернеті, дороговизну залучення нових відвідувачів і недовіру традиційного бізнесу до вебу в порівнянні з радіо та телебаченням у ті часи, стабільні рекламні прибутки були недосяжними.
Натомість порноіндустрія почала знаходити рішення. Численні ключові онлайн-інновації вперше застосовували й популяризували саме в індустрії сексуальних послуг:
- захищені транзакції з кредитними картками,
- перевірка віку,
- високонавантажені сервери,
- стиснення відеофайлів,
- відеотелеконференції (платформа CU-SeeMe, прототип Zoom),
- інтернет-керовані пристрої (наприклад, RoboSuck і Digital Sexations, що під’єднувалися до комп’ютера у 1990-х).
Якщо говорити про моделі доходу, то Playboy мав настільки велику відвідуваність, що міг заробляти на рекламі, інші сайти використовували партнерські програми або продавали фото й секс-продукти.
«Інтернет-порнографи застосовують продумані тактики, які мейнстрим-сайтам варто було б наслідувати», — писав Wall Street Journal.
Запуск Hot Box
Перший рік Еш не досягла великого успіху, покладаючись на перегляди сторінок і клуб фанатів. Але у 1996 році вона перейшла на модель підписки, засновану на фотографіях і власній особистості.
Ідея виникла під час її перших онлайн-досвідів, коли вона спілкувалася з чоловіками на форумах.
«Я зрозуміла, що всі ці чоловіки були зачаровані моєю роботою, тим, що мною рухає, і як працює бізнес, — казала вона. — Багато було питань про мою індустрію, але також і про жінок загалом: “Що купити дівчині на День Валентина? Як правильно підібрати їй білизну?”»
Так з’явився преміальний розділ сайту Danni’s Hot Box, який коштував спершу $9.95 на місяць і пропонував ексклюзивні оголені фото Еш та інших моделей, а також інтерв’ю й чати — своєрідний прототип OnlyFans, запущений тоді, коли інтернет-підписки майже не існували. (Навіть Wall Street Journal, один із перших медіа з платним доступом, запровадив його лише у 1997 році.)
У перший рік після запровадження підписки сайт заробив близько $1 млн, а далі показники лише зростали:
- 1997 рік — близько $3 млн;
- 2000 рік — приблизно $7 млн, понад 27 тисяч підписників (дані Ashe для Houston Chronicle та San Francisco Chronicle).
На сайті працювало понад десяток людей, зокрема редактор, координатор талантів, розробники та дизайнери.
У 2000 році її назвали «найзавантажуванішою жінкою в історії інтернету» — 840 млн завантажень. За даними Alexa Research, сайт мав удвічі більше трафіку, ніж сайт Опри Вінфрі, і у півтора рази більше, ніж у Марти Стюарт.
Еш стала головним експертом із теми того, як індустрія контенту для дорослих підкорила інтернет, виступаючи на SXSW і в шоу Білла Махера Politically Incorrect.
Вона називала свій контент «еротикою, а не порнографією», підкреслюючи людську перспективу та щирий тон як запоруку успіху.
«В інтернеті й так дуже багато безкоштовного контенту, — казала вона. — Люди підписуються на мій сайт, бо він справжній, структурований, веселий і добре організований. Люди готові платити за це».
Подальші інновації
У 1999 році сайт влаштував пряму трансляцію Boob Bowl I, щоб конкурувати з шоу під час Супербоулу.
Того ж року, у тиждень подачі податкових декларацій, моделі відповідали на питання про фінанси в оголеному вигляді.
У 2000-му команда створила DanniVision, ранню технологію потокового відео, що дозволяла дивитися шоу напряму з сайту без плагінів.
У 2003 році, за чотири роки до появи iPhone, з’явилася мобільна версія сайту з тисячами фото і відео.
У середині 2000-х Еш продала проєкт. Її ідеї згодом перейшли у мейнстрим. У 2010-х більшість медіа-компаній нарешті перейшли від реклами до моделі підписок, а інфлюенсери напряму будували власні аудиторії — те, що Еш пропагувала задовго до того.
«Інтернет дозволяє нам створювати ім’я і контроль над власною кар’єрою. Це неймовірно надихає», — зазначала вона.
Після продажу Danni’s Hard Drive вона зникла з публічного простору. Лише уривчасті сліди вказують, що Еш мешкає на заході США та захоплюється фотографією і походами.
Коли творці, письменники, інфлюенсери й бізнеси заробляють в інтернеті, варто пам’ятати внесок Денні Еш — жінки, яка експериментувала оголеною, аби решта інтернету навчилася працювати в плюс.
За матеріалами: Hustle
