Кілька десятиліть тому Девід Гайнемайєр Ханссон (David Heinemeier Hansson, DHH) створив Ruby on Rails і допоміг задати тон цілому поколінню веб‑розробників. Сьогодні він знову змінює інструментарій розробки — цього разу на рівні операційної системи. Новий дистрибутив Linux під назвою Omarchy, який він започаткував трохи більше ніж за пів року до цієї розмови, уже став стандартом робочого середовища для більшості інженерів 37signals, компанії‑розробника Basecamp та HEY, де Ханссон є співзасновником і CTO.
Історія Omarchy — це не просто ще один Linux‑дистрибутив у й без того переповненому ландшафті. Це показовий кейс того, як естетика, сильні технічні вподобання та послідовна Linux‑філософія можуть сформувати культуру інженерії в компанії й водночас запустити нову спільноту користувачів і контриб’юторів.
Від Ubuntu до власного дистрибутива: особистий перехід на Linux
Особиста точка відліку Omarchy — рішення Ханссона остаточно перейти на Linux як основне середовище розробки. Сталося це трохи більше ніж за два роки до інтерв’ю. Спершу він, як і багато розробників, обрав Ubuntu: стабільний, популярний, добре задокументований дистрибутив, який дозволяє відносно безболісно вийти з «комфортної зони» macOS чи Windows.
Однак період «медового місяця» з Ubuntu виявився нетривалим. Для людини, яка колись створила власний веб‑фреймворк, бо наявні інструменти її не влаштовували, бажання «зробити свою систему з нуля» виглядає логічним продовженням біографії. Так само як Ruby on Rails народився з потреби мати інструмент, який відповідає особистому баченню веб‑розробки, Omarchy став спробою створити «ідеальний комп’ютер» під власні вимоги до естетики, продуктивності та контролю.
Базою для нового дистрибутива став Arch Linux — відомий своєю мінімалістичністю, гнучкістю та орієнтацією на досвідчених користувачів. Як композитор віконної системи Ханссон обрав Hyprland — сучасний, динамічний Wayland‑композитор, популярний серед тих, хто цінує плавну графіку, анімації та можливість тонкого налаштування.
Цей вибір багато говорить про пріоритети: не «найпростіше з коробки», а «найбільш керований, естетично приємний і технічно витончений стек», який можна довести до стану, що відповідає особистому відчуттю краси й правильності.
Le Mans, літній побічний проєкт і вибухове зростання спільноти
Парадоксально, але один із найамбітніших нових дистрибутивів Linux останніх років почався як побічний літній проєкт. Omarchy народився під час 24‑годинних перегонів Ле‑Ман — легендарної гонки, в якій Ханссон бере участь як пілот. Між заїздами впродовж тижня з’являється багато «мертвого часу» в боксах і паддоку, і саме в ці години він почав «хакати» власну систему, збираючи з Arch і Hyprland те, що згодом стало Omarchy.
Початковий задум був суто персональним: побудувати «ідеальний комп’ютер» для себе. Але дуже швидко стало зрозуміло, що ця конфігурація резонує з набагато ширшою аудиторією. Попри те, що світ Linux‑дистрибутивів давно здається переповненим — за оцінками, існують тисячі варіантів, багато з яких мають довгу історію й подібну «вайбову» орієнтацію на кастомізацію, — Omarchy зумів знайти свою нішу.
За трохи більше ніж шість місяців проєкт залучив близько 400 контриб’юторів, які зробили кодові зміни до дистрибутива. Це нетипово високий темп зростання для настільки молодої системи. Ще показовіша цифра — десятки тисяч інсталяцій, де Omarchy використовується як «daily driver», тобто основна операційна система для щоденної роботи.
Ці числа важливі не лише як показник популярності. Вони демонструють, що навіть у «насиченому» середовищі Linux є простір для нових, сильно опінійованих рішень, якщо вони пропонують чітко сформульовану естетику та досвід. Omarchy не намагається бути «універсальним Linux для всіх»; натомість він пропонує дуже конкретне бачення того, яким має бути сучасний робочий стіл для розробника.
Естетика як інженерний принцип: чому «красивий» Linux працює
Для Ханссона програмування — це ремесло, де естетика й правильність тісно пов’язані. Він формулює це радикально: «естетика — це правда». У математиці, фізиці, інженерії й програмуванні красиві рішення часто виявляються не лише приємними для ока, а й структурно правильними, простішими для розуміння та підтримки.
Omarchy продовжує цю лінію мислення на рівні операційної системи. Дистрибутив намагається «сплющити криву входу» в Linux для нової хвилі користувачів, які раніше не використовували його на персональних машинах. Замість того, щоб вимагати від новачка десятків годин налаштувань, Omarchy пропонує одразу «гарний за замовчуванням» робочий стіл, який виглядає цілісно й продумано.
Це не спроба приховати складність Linux, а радше прагнення зробити перший досвід менш відштовхувальним. Для багатьох користувачів знайомство з Linux досі асоціюється з нескінченними конфіг‑файлами, ручним налаштуванням драйверів і «сіро‑коричневими» інтерфейсами минулого. Omarchy пропонує іншу точку входу: сучасну графіку, акуратні анімації, продуману типографіку й загальну візуальну цілісність, яка відповідає очікуванням людей, звиклих до відполірованих екосистем на кшталт macOS.
Цей акцент на естетиці не є поверхневим. Він корелює з тим, як 37signals підходить до створення продуктів на кшталт Basecamp і HEY: сильні думки, чіткі смакові орієнтири, небажання «усереднювати» досвід заради ширшої аудиторії. Omarchy — це перенесення тієї самої філософії на базовий рівень інструментарію розробника.
Показово, що саме така, дуже особиста й «смакова» система змогла зібрати навколо себе сотні контриб’юторів. Люди не просто встановлюють дистрибутив; вони приходять допомагати розвивати його, бо впізнають у ньому власні вподобання або принаймні напрям, який їм близький.
Від серверів до робочих станцій: Linux як основа культури 37signals
Як компанія, 37signals давно живе в Linux‑світі. Від самого початку, ще з часів запуску Basecamp у 2004 році, уся серверна інфраструктура працювала на Linux. Це було природним вибором для веб‑компанії початку 2000‑х: відкритість, стабільність, контроль над середовищем і зріла екосистема серверних інструментів.
Однак тривалий час ця «Linux‑ідентичність» обмежувалася бекендом. Робочі станції розробників, як і в більшості компаній, були переважно на macOS. Ситуація почала змінюватися після особистого переходу Ханссона на Linux, а з появою Omarchy процес набув системного характеру.
Спочатку всередині 37signals це подавалося як опція: хто хоче — може спробувати Linux як основну систему. Але коли Omarchy дозрів до стану, який CTO компанії вважав достатньо стабільним і продуктивним, «експеримент» поступово перетворився на новий стандарт. Для більшості розробників, які працюють із вебом, Ruby, Rails чи DevOps, Linux став рекомендованим, а фактично — базовим середовищем.
Аргументація тут двошарова. По‑перше, це прагматичний інженерний підхід: розробники мають працювати в середовищі, максимально наближеному до продакшн‑інфраструктури. Якщо все, що компанія деплоїть, крутиться на Linux, то логічно, щоб і локальні середовища були Linux‑орієнтованими. Це зменшує клас проблем, пов’язаних із різницею між dev‑ і prod‑оточеннями, і підвищує загальну «системну грамотність» інженерів щодо інструментів, з якими вони мають справу в продакшні.
По‑друге, це стратегічне рішення: якщо компанія розвиває власний дистрибутив, то внутрішнє використання стає природним способом його тестування, полірування й еволюції. Чим більше розробників 37signals працюють на Omarchy, тим більше зворотного зв’язку, патчів і покращень отримує проєкт. Фактично, компанія перетворюється на «живу лабораторію» для власного дистрибутива.
Важливо, що це не стосується всіх без винятку. Наприклад, iOS‑розробники залишаються в екосистемі Apple з очевидних причин. Але для всіх, хто працює з веб‑продуктами компанії, Linux — тепер не просто серверний бекенд, а повноцінне робоче середовище.
Omarchy як маніфест: чому опінійований Linux приваблює маси
На перший погляд може здатися, що ще один дистрибутив на базі Arch — це лише варіація на тему, яка давно вичерпала себе. Але історія Omarchy показує протилежне: навіть у сегменті, де, здається, «усе вже зроблено», є попит на системи з чітко артикульованим баченням.
Ключовий момент — поєднання трьох факторів.
Перший — сильна думка про те, яким має бути робочий стіл розробника. Omarchy не намагається задовольнити всіх. Він пропонує конкретний набір рішень: Arch як базу, Hyprland як композитор, певний стиль оформлення, певну філософію налаштувань. Це не «конструктор без інструкції», а радше «готовий інструмент, який можна розібрати й перезібрати, якщо дуже хочеться».
Другий — естетика як перший клас громадян. У світі Linux це досі не завжди норма. Багато дистрибутивів орієнтуються на стабільність, безпеку, мінімалізм, але не приділяють стільки уваги візуальній цілісності. Omarchy, навпаки, ставить «красу за замовчуванням» у центр досвіду. Для розробників, які звикли до візуальної вишуканості macOS, це може стати вирішальним аргументом на користь переходу.
Третій — спільнота, яка швидко формується навколо чітко окресленого продукту. Близько 400 контриб’юторів за пів року — це не просто цифра, це індикатор того, що люди бачать у проєкті не «черговий форк», а щось, до чого хочеться долучитися. Десятки тисяч інсталяцій як «daily driver» підтверджують, що Omarchy не залишається в ніші «для ентузіастів на вихідні», а реально використовується в щоденній роботі.
Усе це разом демонструє: опінійований, естетично орієнтований Linux‑дистрибутив може бути не лише хобі‑проєктом, а й повноцінною платформою для як індивідуальних розробників, так і компаній. Omarchy став таким прикладом — спочатку як персональний експеримент, потім як внутрішній стандарт 37signals, а тепер і як публічний дистрибутив із власною динамічною спільнотою.
Linux‑період 37signals: від Basecamp до Omarchy
Щоб зрозуміти, чому Omarchy так органічно вписався в культуру 37signals, варто повернутися до витоків компанії. Заснована у 1999 році як веб‑дизайн‑фірма, вона пройшла шлях від консалтингу до продуктової компанії з власною лінійкою сервісів.
Ханссон приєднався до 37signals у 2001‑му, а вже у 2003‑му команда почала працювати над Basecamp — інструментом для управління проєктами, який запустили у 2004 році практично синхронно з появою Facebook. Саме під час розробки Basecamp Ханссон обрав Ruby як мову, а через відсутність зрілих веб‑інструментів на той час створив Ruby on Rails. Цей фреймворк став основою не лише для Basecamp, а й для всієї подальшої продуктової лінійки 37signals.
З того моменту Linux був невід’ємною частиною інфраструктури компанії. Усі сервери, на яких працювали продукти, розгорталися на Linux із першого дня. Це створило довгострокову звичку мислити в категоріях відкритих систем, контролю над стеком і мінімальної залежності від закритих платформ.
Omarchy можна розглядати як логічне продовження цієї історії. Якщо раніше Linux був «невидимим фундаментом» на рівні серверів, то тепер він став видимою частиною щоденної роботи інженерів. Перехід розробників на Linux‑робочі станції, особливо в межах власного дистрибутива, завершує своєрідну «Linux‑симетрію» 37signals: від локального середовища до продакшн‑інфраструктури компанія живе в одному операційному світі.
Це не просто технічна деталь, а елемент культури. У компанії, де цінують ремесло, естетику й контроль над інструментами, власний дистрибутив стає ще одним способом втілити ці цінності в коді.
Висновок: Omarchy як доказ, що «усі ідеї вже зайняті» — міф
Omarchy з’явився в момент, коли багато хто вважав, що простір для нових Linux‑дистрибутивів практично вичерпано. Але історія цього проєкту — від літніх експериментів на Ле‑Ман до сотень контриб’юторів і десятків тисяч щоденних користувачів — показує протилежне.
Поєднання особистого бачення, естетики, глибокої Linux‑традиції 37signals і прагматичного підходу до інженерії створило дистрибутив, який одночасно є й інструментом, і маніфестом. Для самої компанії Omarchy закріпив перехід до повноцінної Linux‑першої культури, де робочі станції розробників і сервери говорять однією мовою. Для спільноти — став нагадуванням, що навіть у «старих» доменах на кшталт операційних систем ще є місце для нових, сильно опінійованих продуктів, якщо за ними стоїть чітке бачення й готовність довести його до кінця.
У цьому сенсі Omarchy продовжує ту саму лінію, що й Ruby on Rails: спочатку — інструмент, створений «під себе», потім — платформа, яка формує культуру розробки далеко за межами компанії, де вона народилася.