Український подкаст «MVC» від каналу УТ‑2 давно став майданчиком, де технічні практики обговорюють AI не з позиції хайпу, а з точки зору людей, які щодня платять за токени й будують на них реальні продукти. У ювілейному 30‑му випуску співведучі детально розібрали поведінку Anthropic на тлі підготовки до IPO — від дивних заборон і «поворотів на 180°» до неприхованого подорожчання токенів. Вийшла доволі жорстка, але показова розмова про те, як спроба зробити «прибутковий AI» б’є по користувачах та інтеграторах.
«Даріо відчув себе Богом»: як мрія про IPO зламала стриманість
Ведучі прямо пов’язують нинішні метання Anthropic з особистими амбіціями керівництва компанії. Звучить формулювання, що «деяка людинка, яку зовуть Даріо… на початку року відчув себе Богом і сказав: “Зараз ми тут профітабіліті будемо робити і підемо на IPO”».
У цьому, на їхню думку, головна точка зламу. Після виходу сильних моделей Claude та появи популярних тулів на кшталт OpenClaw, які «продали його модельку всім, literally всім», у компанії склалося враження, що момент успіху вже настав. І замість того, щоб спокійно доробляти бізнес‑модель, Anthropic, як описують ведучі, повівся так, ніби всі питання вже зняті й час «знімати вершки» через публічний ринок.
При цьому прямо зазначається: «Бізнес‑модель цих всіх компаній не дуже сходилась, як мінімум, на той момент». Тобто мова не про те, що хтось вийшов у стабільний плюс і йде на IPO з позиції сили, а про спробу застрибнути в останній вагон AI‑гіперболі, маючи під собою ще дуже хиткий фундамент.
Ведучі наголошують: виходити на біржу без реально працюючої, прозорої моделі заробітку — це майже самогубство. Фінансові звіти розкриються, ринок побачить «що ти голий», а акції легко можуть перетворитися «на тикво». Але замість охолодження емоцій, в Anthropic, як це звучить у розмові, увімкнувся «AI‑психоз» і гонка «встигнути», поки хвиля ще тримається.
Заборони, відкати й плутанина: коли політика міняється щотижня
Щойно Anthropic почав агресивніше говорити про прибутковість та IPO, для користувачів і інтеграторів, за оцінкою ведучих, почався «понос», який триває вже кілька місяців.
Один з головних мотивів — постійні заборони та їхні стрімкі відкати. Схема звучить так: «Спочатку ми заборонимо використовувати токени по підписці… але не заборонимо… але потім через два тижні все одно забороняємо». Тобто навіть публічні заяви компанії в Twitter, що «ми НЕ будемо різати токени в підписці» і «ми НЕ будемо забороняти third‑party harness», дуже швидко виявляються тимчасовими.
На тлі цього ведучі роблять гірку іронію, що «люди, які пишуть у Twitter, живуть окремо від решти компанії». Рішення по продукту і бізнесу починають суперечити публічним обіцянкам буквально в межах тижнів.
Ще один яскравий приклад — ставлення до Agent SDK та неінтерактивного використання Claude. Спочатку, як переказують ведучі, компанія каже: «Можна використовувати agent SDK і Claude в неінтерактивному моді», але далі з’являється новий сигнал: «А тепер вже теж от скоро вже буде не можна». Тобто навіть для інженерів, які будують складні пайплайни поверх Claude, горизонт планування звужується до лічених тижнів.
Особливо болісно це б’є по сценаріях тренування конкурентних моделей. Ведучі згадують, що Anthropic закодував у політиках: якщо Fable (і взагалі Claude) використовується для авторегресивного тренування інших моделей, користувача автоматично перекидає на Opus 4.8 — старішу й гіршу модель. Такі дії в політиках нібито прирівнюються до «небезпечної діяльності», на рівні створення ядерної чи хімічної зброї.
Хоча під тиском реакції у Twitter цю норму згодом «відкочували», сам факт, що вона взагалі з’явилася, у розмові називають симптоматичним: Anthropic водночас хоче виглядати етичним guardrail‑гравцем, але й не готовий дозволити своїм моделям навпаки зміцнювати екосистему конкурентів.
Тихе подорожчання: коли Opus 4.6 раптом стає «вдвічі дорожчим»
Окрема лінія критики стосується цінового маневрування з токенами. На рівні підписок Anthropic намагається зберігати «красиву картинку»: фіксована ціна, зрозумілий пакет, майже «чесна історія». Але у світі API, де рахунок іде на мільйони токенів, ведучі бачать зовсім іншу картину.
Ключовий приклад: «Opus 4.5 коштує вдвічі дешевше, ніж Opus 4.6… виглядає, що одну й ту саму по архітектурі модельку продають вдвічі дорожче». Якщо моделі справді суттєво різняться архітектурно — чому нову не назвали Opus 5 чи Fable? Замість цього маємо дрібний крок у номері версії, але велику дельту в ціні.
Звідси висновок ведучих: це «магія рук» — тихе підняття вартості токенів без чіткого продуктового обґрунтування. Грубо кажучи, ту саму або дуже близьку по природі модель продають як «нову» вдвічі дорожче, без прозорого пояснення, що саме користувач отримує за додаткові гроші.
На цьому тлі один з ведучих формулює позицію, яка, судячи з обговорення, розділяється всіма в студії: «Я вважаю, що підписки — це відносно чесна ціна, а от ціна за API абсолютно завищена, і вони просто гребуть бабло з них лопатою». Тобто там, де користувач платить фіксовану суму за особисте використання, співвідношення «value for money» виглядає ще терпимим. А от для інтеграторів і стартапів, які тягнуть через API величезні обсяги запитів, фінальні рахунки все більше схожі на експлуатацію хайпу.
При цьому ведучі нагадують: сам по собі інференс, за їхнім попереднім аналізом, не є збитковим. Проблема не в тому, що GPU «надто дорогі фізично», а в накручуванні маржі на рівні сервісу, особливо коли мова йде про токен‑білінг.
«Відкатна хвиля»: коли користувачі починають голосувати гаманцем
Логічний наслідок політики «заборонити, дозволити, знову заборонити» та непрозорого подорожчання токенів — відтік лояльності. Один із ведучих каже прямо: «Зараз іде відкатна хвиля. Люди кенслять підписки особисті активно. Це інфа сотка».
Це не мова про теоретичні тренди ринку, а про конкретне спостереження в середовищі інженерів і фаундерів: багато хто спочатку підсідав на Claude та Anthropic «на хайпі», коли компанії щедро роздавали кредити й толерували доволі вільне використання токенів. Зараз, коли обмеження закручуються, а політики стають менш передбачуваними, ці користувачі просто йдуть.
Частина — на інші моделі, частина — взагалі скорочує використання LLM у щоденній роботі, бо тепер кожен запит треба обґрунтовувати перед менеджментом. У самих Anthropic дедалі більше зсув у бік API‑моделі, де можна наставити лімітів, визначити «допустимий» спенд, а потім «виколупувати» з рахунків максимальну маржу.
Ведучі не заперечують, що з бізнесової точки зору Anthropic намагається поводитися «як доросла компанія», яка не просто спалює венчурні мільярди. Але критика в тому, що робиться це хаотично, нервово й за рахунок довіри тих, хто першим поставив на Claude як на робочий інструмент.
Порівняння з іншими гравцями: від «очевидного козла» Альтмана до інфраструктурного Маска
Anthropic у цій розмові розглядають не у вакуумі, а на тлі загального AI‑ринку. Звучить порівняння: «Мені більше подобається Сем Альтман, ніж Даріо, тому що Сем хоча би очевидно козел. Він якби не скривається». А щодо Даріо — «хоче добра всім і кожному. І будь ласка, якомога більше. І це, напевно, набагато стрьомніше».
Це не спроба моральної оцінки, а радше пояснення: коли гравець відкрито демонструє цинічний прагматизм, від нього легше очікувати різких монетизаційних ходів. У випадку Anthropic публічний образ «етичного AI‑лабораторного» гравця поки що погано поєднується з агресивними обмеженнями, заборонами на тренування конкурентів і подвійними стандартами між підпискою та API.
Паралельно у випуску згадують Ілона Маска, який фактично рухається у протилежному напрямку: замість того, щоб ставити на якість моделей, він дедалі помітніше перетворюється на інфраструктурного провайдера. Грок різко подорожчав, старі версії вимкнули, а вільні GPU продаються Cursor, Anthropic і навіть Google. Для ведучих це виглядає як демонстрація: «Ось суперзрозумілий бізнес — тут ми здаємо в оренду відеокарточки, які купуємо ось тут».
У цій конфігурації Anthropic опиняється між двох вогнів. З одного боку — OpenAI із колосальним доступом до капіталу і готовністю датувати користувачів величезними обсягами токенів у підписках. З іншого — Маск, який спокійно монетизує «залізо», не прикидаючись стартапом, що ще шукає себе. На цьому фоні спроба Anthropic одночасно залишатися «етичним» і «прибутковим» через квапливе IPO виглядає особливо нервовою.
Висновок: IPO‑гонка як загроза довгостроковій довірі
Якщо виділити головний нерв цієї розмови, він не стільки про Anthropic як компанію, скільки про ризики для всього ринку LLM. У студії неодноразово звучить думка, що вихід на IPO без стійкої бізнес‑моделі — поганий сигнал не тільки для акціонерів, а й для екосистеми в цілому.
Anthropic, за оцінкою ведучих, показує, як саме виглядає такий сценарій зсередини: поспіх, часті зміни політик, заборони, які відкатують під тиском Twitter, приховані підвищення цін через «дрібні» версійні кроки та зростаюча напруга між підписками й API. Користувачі реагують у відповідь дуже просто — «кенслять підписки» і шукають альтернативи.
На горизонті це може перетворитися на ситуацію, коли довіра до великих AI‑постачальників буде підточена не технічною якістю моделей, а бізнес‑поведінкою. І тоді навіть найрозумніші Claude, GPT чи Grok можуть програти тим, хто зуміє запропонувати менш драматичне, передбачуване ставлення до токенів, цін і правил гри.
Джерело
Apple показала НУДЬГУ, Whoop зламали за добу, а токени тепер замість зарплати | mvc #30