Нову модель MiniMax M3 нині активно тестують розробники, насамперед як дешевшу альтернативу топовим AI-моделям для кодування. Автор каналу Tech With Tim прогнав її через кілька практичних задач у середовищі Cursor — від вебдодатку до роботи з великою кодовою базою. Окремий, найбільш нетривіальний експеримент стосувався написання трасувальника променів на Rust — завдання далеко за межами звичного для моделей веб‑стека.
Незручне завдання: трасувальник променів без залежностей
Другий тест у відео принципово відрізнявся від класичних «зроби мені вебапку». Мета була навмисно амбітною: змусити модель написати ray tracer на Rust з нуля. Умови — без зовнішніх залежностей, із виводом результату у форматі PPM і рендерингом сцени з чотирьох-п’яти сфер на картатій підлозі.
Сам промпт для задачі був згенерований іншим AI, про що автор прямо говорить як про «повний disclosure» — йому важливіше було не сам формулювання, а перевірка того, «що ці моделі можуть» у такому класі задач. Далі однакове завдання отримали дві моделі: MiniMax M3 та Composer 2.5, які працювали в окремих вікнах Cursor на чистому контексті.
Це одразу зміщує акцент з традиційних веб-прикладів на більш «системне» програмування. Rust у ролику прямо названий «more challenging language», а сам ray tracing — очевидно складнішим, ніж типовий CRUD або простий API.
Вихідні зображення: дзеркало можливостей моделей
Після завершення обчислень автор порівнює вже не код, а головне — отримані картинки. Дві результуючі PPM‑картинки були згенеровані за кодом, який видали моделі. Ліворуч — результат Composer, праворуч — MiniMax M3.
У випадку Composer перше, що кидається в очі, — зображення перевернуте догори дриґом. Коли його перевернути до звичної орієнтації, виявляється, що й далі щось пішло не так: картата підлога «догори ногами», відбиття жовтої кулі немає, а загальна картинка виглядає так, ніби частина обчислень для трасування променів просто працює некоректно або з дивною трансформацією простору.
У версії MiniMax M3 таких грубих артефактів немає. Зображення одразу в правильній орієнтації, набір об’єктів відповідає очікуванням: «чорна куля тут, червона куля тут», композиція сцени сприймається логічно. Автор описує це як «значно точніше ray traced зображення», яке, хай і не ідеальне, але «виглядає більш об’ємним» і загалом ближче до того, що мало б вийти за заданим описом.
У підсумку саме якість картинки, а не формальна наявність коду, стає ключовим аргументом: MiniMax M3 не просто «написала Rust», а видала результат, який поводиться більш фізично правдоподібно у межах задачі.
Як виглядав код: Rust без магії, але з різним підходом
Далі увага зміщується до структури проєктів, які згенерували моделі. З точки зору обсягу коду MiniMax не видала суттєво більше, ніж Composer: кількість файлів і рядків «не значно більша», обоє моделей побудували порівняний за масштабом проєкт.
Різниця виявилася не в кількості, а в якості організації. У версії MiniMax M3 файли описуються як «відносно чисті» та «гарно прокоментовані». Код не надто роздутий, коментарі пояснюють логіку, а структура виглядає акуратною.
Composer, натомість, так само створює робочий Rust‑код, але з мінімумом внутрішніх пояснень. Автор звертає увагу на відсутність inline‑коментарів і загальну прагматичну манеру: модель просто «згенерувала код без особливих пояснень». Для досвідченого Rust‑розробника це може бути прийнятним, але для користувача, який розраховує розбиратися в рішенні через коментарі, різниця може виявитися відчутною.
Водночас автор чесно підкреслює власні обмеження: «я не Rust‑експерт, тому важко аналізувати» тонкі відмінності реалізацій. Це стримує оцінку на рівні загальної якості результату й видимих артефактів зображень, а не глибокого розбору алгоритмічних рішень.
Межа можливостей: обидві моделі виходять за межі «простих веб‑тасків»
Попри те що MiniMax M3 у цьому тесті виглядає переконливішою, розрив не виглядає як «програш у нуль» для Composer. Автор окремо наголошує, що «обидві моделі здатні на щось складніше з Rust», і це важливо в контексті первинної гіпотези: більшість моделей сильні саме у веб‑розробці, але «suck at anything else».
Ray tracer на Rust із трасуванням відбиттів і геометрією сцени — завдання, яке виходить за межі такого стереотипу. Той факт, що обидві моделі дійшли до працюючого коду й виводу зображення, показує, що їхні можливості не обмежуються тільки фронтендом чи типовими API.
Однак з того, що можна «зібрати зараз», MiniMax дає «загалом вищу якість, кращий результат». Йдеться радше про те, наскільки близько вдається потрапити до очікуваного візуального й геометричного результату, ніж про швидкість генерації чи лаконічність коду.
Довші рани, глибший аналіз
Ще одна важлива деталь цього порівняння стосується поведінки моделей у процесі виконання завдання. Composer вкотре показав себе значно швидшим: автор говорить про те, що модель відпрацювала «значно швидше», тоді як MiniMax «знову зайняв набагато більше часу».
Причина, за спостереженням, не лише у швидкості інференсу, а у стилі роботи. MiniMax, за словами автора, виглядає так, ніби «архітектурно заточений під довші завдання»: робить більше кроків, виконує більше внутрішнього аналізу, а в інших тестах активно використовує великий контекст, інструменти та ітерації.
У випадку з ray tracer це проявилося у більш акуратному результаті за рахунок додаткових внутрішніх кроків. Проте це також означає вищі витрати часу на один запит, що для частини користувачів може бути критичним фактором, особливо якщо мова йде про швидкі інтерактивні сесії.
Висновки: Rust‑тест як індикатор глибини моделі
Експеримент із трасувальником променів на Rust демонструє, що MiniMax M3 може конкурувати не лише в типовому веб‑сценарії, а й у задачах, ближчих до комп’ютерної графіки та низькорівневих обчислень. У прямому порівнянні з Composer 2.5 модель видала:
- коректнішу орієнтацію та геометрію сцени;
- більш «об’ємне» й правдоподібне зображення;
- структурований і коментований Rust‑код без суттєвого роздуття розміру.
Composer, у свою чергу, згенерував працюючий код швидше, але з візуальними артефактами в результаті й меншою кількістю пояснень у самому проєкті.
На фоні цього тесту загальний висновок звучить стримано, але показово: обидві моделі «capable of something a little bit more complicated using Rust», але MiniMax M3 у таких завданнях дає «overall a higher quality, better result». Для розробників, які дивляться на AI‑інструменти не лише як на генератор шаблонних вебдодатків, це важливий сигнал про реальну глибину моделі.