Старший економіст банку ING Теуніс Бросенс порівняв споживання енергії, необхідної для здійснення одної транзакції в криптовалюті Bitcoin, зі своїм будинком у Нідерландах. Експерт каже, що в глобальному масштабі користь від подібних грошей не така очевидна. Адже витрати енергії у криптовалют в десятки тисяч разів більше, ніж у звичних платіжних систем типу Visa.
«Для обробки біткоїн-транзакції, яка може вам нічого не коштувати, використовується 200 кВт електроенергії. Цієї ж кількості електроенергії вистачає на 200 циклів пральної машини. Для мого будинку цього достатньо на чотири тижні при витраті 39 євро за 45 кВт на тиждень. За кожний видобутий блок майнер отримує 12,5 ВТС. При поточному курсі біткоїна винагорода значно перебільшує витрати на електроенергію, однак користь для суспільства в цілому набагато менш очевидна», – розповідає він.
Бросенс також підкреслив, що витрати на електроенергію під час операції з біткоїном у 20 тисяч разів більші, ніж на одну транзакцію системи Visa, яка вимагає 0,01 кВт (10 Вт). А на підтримку всього блокчейну Bitcoin витрачається понад 2200 МВт електрики, що більше, ніж видає найпотужніша електростанція Данії Eemshavencentrale.
Щоб зменшити енергетичні затрати на кожну операцію, Бросенс запропонував змінити головну концепцію роботи Bitcoin. Система зараз використовує принцип Proof-of-Work, в якому правдивість навіть найменшого грошового переказу перевіряє вся мережа майнерів. Завдяки такому підходу вдалося побудувати систему, в якій немає головного центру контролю. Владою в системі Bitcoin є переважна більшість майнерів. Концепцію Proof-of-Work придумали в 1993 році, і її виконання людиною не передбачено. При цьому комп’ютер може вирішити це завдання за розумний термін, хоча для цього потрібно багато обчислювальних потужностей.
Альтернативний механізм перевірки Proof-of-Stake вперше реалізували у 2012 році в криптовалюті PPCoin, яка зараз відома під назвою PeerCoin. Ідея полягає у використанні «частки» (stake) як ресурсу, котрий визначає, який саме вузол криптовалюти отримує право видобутку наступного блоку. Схема виглядає досить привабливо перш за все через невеликі вимоги до обчислювальних ресурсів, а також тому, що не стоїть питання «витрачених даремно» потужностей.
