Материал опубликован в рамках конкурса Tech Today Awards
Сьогодні представники усіх сфер життя масово долучаються до використання новітніх технологій. В епоху розвитку інформаційного суспільства неможливо собі уявити вирішення робочих чи особистих питань, наприклад, без мобільного телефону.
Так само і діячі науки в Україні не стоять на місці. Більше того, вони і створюють ці новітні технології, якими ми так активно користуємося у житті. І якщо їх професійна діяльність і результати роботи досі не набули поширення — це ще не означає, що їх нема чи замало — недостатньою є обізнаність багатьох у їх роботі, у створенні нашого спільного нового майбутнього.
При виборі теми для цієї статті було непросто зупинитися на чомусь одному, оскільки чим глибше я знайомилася з вітчизняними фахівцями і їх досягненнями, тим більше переконувалася — українська наука вражає!
Отож зараз хочу зупинитися детальніше на проекті, що викликав серйозний міжнародний резонанс у світовому науковому товаристві та матеріальну і професійну підтримку іноземних колег і меценатів. Мова піде про електрозварювання м’яких тканин. Дійсно, технологію зварювання, окрім промисловості, почали застосовувати ще і у медицині для зварки живих тканин.
У Вікіпедії ви з легкістю можете віднайти доступне та зрозуміле визначення терміну цієї непростої та надважливої технології: “Електрозварювання м’яких тканин — це спосіб з’єднання м’яких тканин при хірургічному втручанні за допомогою високочастотного електроструму. Винайдений в Україні.” Як приємно! Це дійсно вражає!
Борис Євгенович Патон — автор ідеї та один з розробників методу електрозварювання м’яких тканин, а також Президент НАН (Національної академії наук) України, колектив фахівців якої працює під його керівництвом, зокрема у Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
У 2004 році згідно Указу президента України за електричне зварювання м’яких живих тканин присуджено Державні премії України в галузі науки і техніки чималій кількості науковців: Патону Б.Є., Лєбєдєву В.К., Лєбєдєву О.В., Захарашу М.П., Ничитайку М.Ю., Фурманову Ю.О., Івановій О.М., Макарову А.В., Подпрятову С.Є., Захарашу Ю.М.
Отже, як же саме все починалося? І чому саме українські вчені винайшли таку методику? А тому, що кмітливі, розумні і, безперечно, наполегливі. Ряд проведених експериментів у 1993 році підтвердив можливість з’єднати різні м’які тканини тварин (саме на них були проведені перші серії експериментів) методом біполярної коагуляції (згортання і “злипання” білка клітинної мембрани).
І у 1998 році були зроблені перші випробувальні експерименти щодо зварювання тканин уже людини, використовуючи медичне зварювальне обладнання, що було розроблене безпосередньо Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Позитивні результати даних експериментів стали підґрунтям для державної реєстрації в Україні вказаного зварювального обладнання для медичної практики.
У який же спосіб досягається поставлений медиками результат електрозварювання м’яких тканин? Він проходить у три етапи. Перший — поверхневі шари тканини дотикаються один до одного. Другий — з допомогою електродів зварювального інструменту хірург стискає тканину і вмикає джерело струму. Третій — енергія вимикається, стиснута тканина вивільнюється і процес повторюється знов і знов аж до повного закриття рани.
Величезне значення та актуальність у наш час має те, що при даному способі втручання втрати крові зменшуються вдвічі, можливість інфікування під час операції зводиться до нуля, час проведення операції зменшується до менш як години, а шви легше загоюються і на прооперованому органі рубець практично не помітний, оскільки природнім шляхом проходить відновлювання структури тканини та її функцій.
Таким чином, завдяки наполегливій праці та вражаючим результатам досягнень українських науковців медична зварка стала невід’ємною частиною операційного втручання у загальній хірургії, гінекології, урології, офтальмології, нейрохірургії, онкології, пульмунології та отоларингології.
Справляє враження і те, що цей винайдений спосіб хірургічного втручання дав потужний поштовх для розробки більше як 130 нових методик оперативного втручання.
На даний час технологія активно застосовується не лише в Україні та Росії (більш як у 100 медичних закладах), а і у Білорусії та США. Окрім того, в Україні щорічно з застосуванням технології електрозварювання м’яких живих тканин проводиться більше 2 мільйонів операцій за рік!
За партнерської підтримки українського проекту Сполученими Штатами вже запатентовано медичне зварювальне обладнання у 40 країнах світу. Таким чином у недалекому майбутньому можливе широке міжнародне впровадження української технології у всьому світі. Також у планах є сертифікувати та виробляти апарати для зварювання живих тканини у Китаї.
І хоча за заслуги в діяльності наших наукавців, а саме за розробку та освоєння методу медичної зварки, колектив українських науковців-авторів отримав визнання та відзнаку у вигляді Державної премії України в галузі науки і техніки, вважаю потрібно набагато більше приділяти зусиль та уваги для допомоги, сприяння та відзначення досягнення українських вчених та їх наукових проектів. А це все неможливо першочергово без широкого інформування громадськості щодо проробленої роботи. І ми маємо деякі починання.
Так, для прикладу, відносно нещодавно зусиллями волонтерів-ентузіастів, майже без підтримки держави почали проводитися заходи популяризація української науки, що представлені зокрема проектом “Дні науки” для дітей та дорослих. Понад 20 тисяч людей відвідали дані заходи з моменту заснування більше трьох років тому.
Українська наука — це галузь світового рівня, стратегічно важлива для майбутнього розвитку держави і суспільства. І безпрецедентне недофінансування наукової сфери ставить під загрозу не лише її розвиток, а й існування як таке. Як можуть вчені проводити свою роботу, не маючи під руками все необхідне? Коли їх нелегка праця не лише не мотивується, а й встановлюються все нові і нові перешкоди у роботі?
У 2018 році НАН України відзначатиме уже 100-річний ювілей. Це головний осередок інтелектуального потенціалу нашої країни. І ми пишаємося, що серед нас є люди, що присвятили своє життя роботі у цій сфері. А тому ми повинні зробити усе від нас можливе для того, аби допомогти українській науці розквітнути і ще не один раз на світовій арені заявити про себе.
Усе можливе — це той крок, який кожен може зробити для науки: хтось поділитися з іншим інформацією про нові винаходи, хтось підтримати матеріально, інший — вступити на навчання та продовжити гідну працю попередників або іншим шляхом сприяти і популяризувати українську науку.
У середині минулого 2016 року у інтерв’ю для ЗМІ Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич наголосила на тому, що “молоді вчені – це золотий фонд нації, і держава повинна шукати можливості їх підтримати. Потрібно, щоб ці таланти залишалися працювати в Україні та змогли долучатися до роботи в міжнародних проектах”.
Долучаюся до сказаного міністром та висловлюю своє сподівання на створення у недалекому майбутньому сприятливих умов та надихаючої обстановки на нові звершення, несподівані відкриття та результати для усіх наукових фахівців України з можливістю не лише долучення до проектів міжнародних, а й виступаючи у якості почесного організатора та ініціатора таких заходів!
Висловлюю подяку вченим України та віру у світле майбутнє і розквіт української науки!
Автор: Наталія Покиньчереда
