Матеріал опубліковано в рамках конкурсу Tech Today Awards

Влучна назва наукової  розробки  завжди підвищує її шанси на успіх. Це цілком справедливо у випадку з винаходом Сергія Литвиненка та Валерія Скришевського (Інститут високих технологій КНУ імені Тараса Шевченка): створений ними прототип «електронного язика» уже цікавить поважних виробників, його анонсують на своїх сторінках всесвітньо відомі галузеві ресурси. Про тонкощі «електронних смаків», переваги експрес-аналізу та  проблеми у спілкуванні з бізнесом – наша розмова з професором В. Скришевським.

Сергій Литвиненко та Валерій Скришевський
Сергій Литвиненко та Валерій Скришевський

– Валерію Антоновичу, хто дав назву винаходу, адже у науковій документації він явно значиться яким-небудь «газоаналізатором»?

–А він так і називався раніше.Термін «електронний язик» придумали не ми: у світі відомий бренд «електронний ніс» (аналізатор запаху). Ми створили прототип приладу для ідентифікації рідин (фактично смаку), тому й назвали його «язиком». Це аналітичний інструмент, що імітує, як людина розрізняє смак.

– Ваш «язик» визначає рідину на смак?

– Так, але я сказав би не визначає, а ідентифікує. Сьогодні відомо чимало сенсорних приладів для визначення газів чи рідин: датчики нікотину (наприклад, у літаках) чи витоку побутового газу, пожежна сигналізація, глюкометри для визначення рівня цукру в крові тощо. У більшості випадків сенсори визначають наявність лише однієї певної речовини. З іншого боку, провести повний лабораторний аналіз – це довго і дорого. Ми пішли третім шляхом: запропонували не визначати, з чого складається рідина, а давати їй певний паспорт. Ми назвали його електронним відбитком, або електронною фотографією смаку рідини на спеціально обробленій  напівпровідниковій пластині.

– Цей відбиток можна розшифрувати?

– Можна порівняти його з відбитком оригінальної речовини і визначити, наскільки вони співпадають. Якщо нам дадуть будь-яку рідину, ми зробимо її електронний відбиток, який і буде паспортом саме цієї рідини. Ми не визначаємо її склад, але можемо швидко порівняти фото потрібної рідини з паспортом – такий собі попередній експрес-аналіз. Так, скажімо, можемо визначити, скільки саме оливкової олії у субстанції, що продається як оливкова олія.

Приклад електронних фотографій деіонізованої води та французької води марки «Vittel»
Приклад електронних фотографій деіонізованої води та французької води марки «Vittel»

На замовлення французьких колег ми порівнювали воду Evian, Vittel та деіонізовану водопровідну; тестували наш пристрій на різних алкогольних напоях (коньяк, віскі тощо). У всіх випадках отримали електронний відбиток для кожного зразку.

– У яких ще галузях можна застосовувати вашу розробку?

–  У перспективі – для тестування якості продуктів та ліків, моніторингу навколишнього середовища, у медичній діагностиці. Можемо тестувати будь-яку рідину – той самий алкоголь, наприклад. Сьогодні більшість вин купажні, виробники довго й ретельно підбирають їхні смаки й пропорції. Як нам кажуть: «ми підібрали вино і хочемо, аби за смаковими якостями воно було таким і таким». Є ідея використати наш винахід тут – це фактично «електронний сомельє» для серйозних виноробів.

tta_electronic_nose_1

Нещодавно одна з закордонних фармацевтичних компаній запропонувала нам протестувати зразки деяких ліків. Діюча речовина у кожному з них однакова, а ми маємо з’ясувати, чим відрізняються наповнювачі

Проблема контролю якості продуктів харчування дуже серйозна, і наш «електронний язик» тут міг би допомогти. Однак не кожен виробник зацікавлений у такому контролі.

– Значить, до вас звертатимуться лише поважні виробники, які відповідають за якість своєї продукції!

– Це поки що не на часі. По-перше, ми тільки створили прототип приладу, він існує тільки в одному примірнику, і ми його весь час удосконалюємо. Для нас, у першу чергу, важливо визначити коло задач, які можна розв’язувати, тому що сертифікація продуктів потребує незалежних метрологічних аналізів. Кожен замовник захоче переконатися у достовірності висновків, які можна отримувати на нашому пристрої.

Взагалі для винахідників існує проблема у тому, що виробники одразу хочуть мати готовий прилад, який усе розпізнає. Але ж його ще треба розробити (ми створили лише прототип), а знайти зацікавлених ще на стадії розробки вкрай важко! Важко спілкуватися науковцям, виробникам і споживачам – вони говорять різними мовами. Як на мене, поширена помилка наукових форумів (ми активно беремо в них участь) у тому, що науковці на них починають пояснювати механізм дії приладу. Комерсантові це непотрібно: йому дайте параметри, поясніть вигоди, підрахуйте зиски і спрогнозуйте нішу ринку. А звідки вченому знати ніші ринку? Потрібна якась проміжна, економічна ланка.

– Ще восени 2014 року на сайті Американського хімічного товариства ACS Chemistry for life з’явилася інформація про ваш «електронний язик». Звідки там дізналися про винахід українських учених?

– Ми опублікували статтю в їхньому журналі ACS Applied Materials & Interfaces. Вона викликала такий інтерес до нашої роботи, що її відзначили серед найцікавіших розробок світу в галузі науки за листопад 2014 року і повідомили про це на сайті товариства. Ми подбали також про захист авторських прав на міжнародному рівні. Спочатку пройшли фазу національного  патентування, потім – міжнародного. Міжнародним патентом на наш винахід володіють на 50% КНУ, на 50% – французькі партнери (Ліонський університет), які фінансували наші роботи. Патент щорічно підтримується у всіх провідних країнах світу, нині ми працюємо над тим, щоб імплементувати його (продати ліценцію або знайти споживача, який вироблятиме наш продукт).

Автор: Лариса Кіт

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Будь ласка введіть ваше ім'я