У тому, що науковець – це обов’язково розумна людина, секрету немає. Але від пересічної людини ученого виділяє не лише розум, а й додаткові уміння. Причому чим вищий ступінь наукових досягнень, тим більш багатогранним буде вчений – цей та інші факти про самих себе з’ясували дослідники Університету Мічиган.
Метою дослідження було порівняти звичайних американців з членами місцевої наукової спільноти Sigma Xi. Останніх також порівняли з членами Національної академії наук США, до якої входять видатні представники науки та нобелівські лауреати. Вийшов такий ряд залежно від рівня інтелекту: звичайна людина, звичайний учений, видатний учений, нобелівський геній.
Дослідники за допомогою опитування намагалися з’ясувати, як з підвищенням інтелекту змінюється ставлення до ремесел та «гуманітарних» захоплень: ручної праці, хобі, малювання, літературної діяльності, фотографування, написання музики, театральних виступів тощо. Зараховувалися тільки такі випадки, коли в біографії ученого чи його статтях прямо вказувалося, що він займається конкретним видом діяльності. Наприклад, грає на конкретному музичному інструменті. Фрази на кшталт «великий любитель музики» ігнорували.
Виявилося, що науковці (позначені червоним кольором) частіше захоплюються мистецтвом, ремеслом, музикою, публічними виступами, фотографією, літературною діяльністю:
При цьому різниця досить серйозна: учені втричі частіше грають на якомусь інструменті, ніж звичайні люди. Вони також частіше захоплюються фотографією. Але найхарактерніше для учених хобі, яке вирізняє їх від звичайних мешканців, – ручна праця та виготовлення виробів. А ось малювання картин та публічні виступи вченим не дуже подобаються.
Нобелівські лауреати (позначені оранжевим кольором) не лише сильно відрізняються від звичайних людей, вони також інші, ніж звичайні вчені. У цих геніальних людей різко підвищується схильність практично до всіх видів непрофільної діяльності, разом з тією ж літературною діяльністю, публічними виступами, малюванням картин тощо. На музичному інструменті грає буквально кожен четвертий нобелівський лауреат.
Якщо ж повністю усереднити всі сфери мистецтв і захоплень, то вийде, що середній учений практично не відрізняється від звичайної людини. Зате чим талановитіша людина, тим частіше у неї виявляється яке-небудь стороннє хобі.
Подібні дослідження мають практичне значення, бо дозволяють зробити науковців ефективнішими. Адже в історії науки є багато прикладів, коли, здавалося б, нелогічні дії приводили до наукового відкриття.
Подібна історія трапилася, наприклад, з німецьким хіміком Фрідріхом Августом Кекуле, який довго не міг зрозуміти структуру молекули бензолу з формулою C6H6. Одного разу він задрімав у кріслі перед каміном, і йому наснилася змія, яка кусала себе за хвіст. Учений прокинувся з геніальною ідеєю, що молекула бензолу згорнута в кільце:
Для підвищення ефективності роботи фахівці рекомендують ученим і людям креативної розумової праці практикувати дії, які виглядають як прокрастинація – даремне втрачання часу. Наприклад, безцільні прогулянки (бажано не плануючи маршрут заздалегідь), хобі, прийняття ванни, надмірний сон тощо.
