У Google розраховують, що вже в 2016 році зможуть розгорнути глобальну мережу зі стратостатів, що дозволить вести безперервне пересилання та обробку даних по всій території Землі. А першим етапом став запуск у стратосферу близько трьохсот наповнених гелієм куль, завдяки яким забезпечуватиметься високошвидкісне інтернет-з’єднання з віддаленими і важкодоступними районами Індонезії.
Цю країну вибрали тому, що при її населенні більше 250 млн осіб доступ до всесвітньої мережі мають лише 42 млн людей. Окрім цього, вона складається із 17 тисяч островів. Найближчий рік Google тестуватиме нову послугу та визначатиметься із тарифами. Після цього вона перейде у комерційний режим роботи і мережу розширять до 20 тисяч повітряних куль. Доступ до них можна буде отримати через звичайні мобільники, а купувати послуги – у місцевих телеком-операторів.
Ініціатива Google під назвою Project Loon дозволить жителям важкодоступних районів отримати інтернет-доступ на рівні мобільних мереж 3G (десятки мегабіт на секунду). Для цього пошуковий гігант планує запускати повітряні кулі на висоту в 20 км, звідки вони зможуть покривати більшу площу. Принцип роботи системи показаний на цьому відео:
Через те, що кулі постійно дрейфують в атмосфері і дуже великій висоті польоту, для роботи такої мережі використовується власний стандарт зв’язку. Він не сумісний зі звичними Wi-Fi і стільниковими мережами. Для підтримки напрямку польоту Google використовує складні алгоритми, щоб переміщати кулі за допомогою повітряних потоків і сонячної енергії. Для цього повітряні інтернет-станції несуть на собі необхідну електроніку, антени і сонячні панелі.
Система вже проходить тестування в Новій Зеландії, де 50 випробувачів проводять повномасштабне тестування її працездатності.
Project Loon – це спроба до 2018 року виконати прогноз, за яким 6 млрд людей будуть в онлайні. Разом із Google над цим завданням працює і Facebook, який через фінансові й технічні проблеми із супутниковим зв’язком вирішив бути ближчим до поверхні планети і спробувати роздавати інтернет через літаючі дрони.
Ідея роздавати інтернет у віддалених регіонах планети не є чимось новим. Ще в 90-х роках цю ідею намагався втілити Тім Фаррар – глава супутникової компанії ТМФ Associates. Він спільно з корпорацією Teledesic намагався побудувати угруповання супутників на низьких орбітах. Фінансуванням Teledesic займалася серед інших Microsoft.
Проект інтернету з космосу, який у сумі обійшовся близько $9 млрд, виявився фінансово і технічно неуспішним, і його в 2002 році зупинили. Паралельно з цим компанія Iridium Satellite LLC, яка займалася тим же, подала прохання про банкрутство після того, як запущений нею в 1998 році сервіс з пересилання даних і голосового зв’язку провалився.
Експерти кажуть, що історія повторюється, і сьогоднішні технологічні гіганти погано уявляють, яких грошей коштуватимуть їхні проекти. «Вони обійдуться значно дорожче, ніж вони розраховують, – говорить директор консультаційної супутникової компанії TelAstra Inc. Роджер Раш. Він оцінює, що фінальні суми на космічний інтернет можуть бути десь $20 млрд. – Це точно така ж мрія, яку ми бачили до цього».
