Сьогодні кожному очевидно, що будь-який комп’ютер для своєї роботи потребує електроенергії. Але скоро це може змінитися завдяки десятилітнім зусиллям стенфордських науковців, які змусили працювати обчислювальну машину на воді.
Доцент біоінженерії зі Стенфорда Ману Пракаш (Manu Prakash) розробив комп’ютер, який працює за рахунок руйнівного для будь-якого іншого електронного пристрою матеріалу – води. Її краплі потрапляють у магнітне поле і починають рухатися по заданій траєкторії, що дозволяє синхронізувати їхній рух. Він близький за своєю суттю до процесу роботи будь-якого процесора і синхронізації логіки в системі.
Концепція побудована на тому, що всі краплі рухаються по визначеній траєкторії в один і той самий момент. Кожна крапля являє собою одиницю в двійковому коді, і вже зараз такі водяні біти розміром менше макових зерен.
На даному етапі комп’ютер обмежений у своїх можливостях, проте потенційно його можна пристосувати для роботи ідентично звичайному ПК, хоча операції будуть виконуватися значно повільніше. Однак обчислювальна потужність не є головною метою розробки, вся ідея побудована на можливості управління фізичною матерією.
Застосування унікальної розробки творець бачить у хімії та біології, пропонуючи даними комп’ютерами замінити, наприклад, змішування реактивів. Кожна крапля може нести в собі унікальний набір хімічних речовин і бути окремою пробіркою, а комп’ютер на воді пропонує безпрецедентний контроль за взаємодіями цих структур.
