Ситуація в нашій державі залишається складною: вона знаходиться у важкому фінансовому становищі, залежить від грошей МВФ, ЄС та США, втратила частину території та перебуває у стані збройного конфлікту. Однак експерти за чорною смугою історії бачать білу, на якій Україна може стати потужним ІТ-центром – наступною Кремнієвою долиною.
Країна має для цього все необхідне, а її технологічна індустрія, попри все, знаходиться на підйомі, вважає Євген Сисоєв. Він працює у венчурній інвестиційній фірмі AVentures та розповів Forbes майбутнє України.
Передумови технологічної Мекки
З часу появи Кремнієвої долини як центру світових технологічних досягнень у 70-80-х роках минулого сторіччя багато хто пробував створити подібний острівець. Більшість спроб виявилися невдалими, однак деякі стали успішними, наприклад, Нью-Йорк, Тель-Авів та Остін. Вони не перевершили свого прототипу, проте змогли збудувати зручне середовище для стартапів.
Аналіз інкубаторів для стартапів показує, що всі вони мають спільні риси. Наприклад, вони розміщуються поряд з університетами, які постачають їм технологічні таланти. Окрім цього, вони створюють культурне середовище, яке стимулює розвиток субкультури.
Якщо поглянути в сторону України, то виявиться, що всі ці умови існують у Києві, який вже фактично став центром аутсорсингу. Наприклад, сайт Elance, який спеціалізується на фрилансерах, позначає нашу державу як третю за рейтингом місць, де варто шукати кваліфікований персонал. А в кількості університетів, театрів та мистецьких галерей, які створюють культурне підґрунтя для розвитку людей, можна переконатися самостійно.
До цієї картини, каже експерт, не вистачає одного елемента: каталізатора. Кожна культура стартапів потребує рушійну силу – компанію, яка стимулює финансовий та професійний розвиток кадрів. У Кремнієвій долині це Hewlett Packard, у Тель-Авіва такою є ICQ, а у Нью-Йорку цю місію виконує Doubleclick. В Україні подібної фірми поки немає, однак, за словами експерта, це скоро може змінитися.
Зростаюча технологічна екосистема України
У AVenture оцінюють технологічну індустрію нашої держави в обсязі $5 млрд, які діляться на чотири сектори. Перший – аутсорсинг, який є найбільш розвиненим та в якому працюють понад 50 тисяч інженерів у 500 компаніях. Другим сектором є дослідницькі центри, які відкривають технологічні гіганти. Третім є електронна торгівля, яка швидко еволюціонує завдяки тому, що офлайнова комерція не така розвинена. За останні роки цей ринок зріс та досяг майже $2 млрд – приблизно стільки ж заробляє аутсорсинг.
Однак найбільший потенціал, вважає Сисоєв, має четвертий сектор, який лише почав з’являтися. До нього відносяться компанії, які розробляють, створюють та просувають на глобальному ринку власні продукти. Серед них він відзначаэ шість найбільш успішних: Paymentwall, Grammarly, bpm online, InvisibleCRM, Depositphotos та Jooble. За його прогнозами, у найближчі п’ять років вони можуть принести майже мільярд доларів.
Експерт також відзначає появу нових українських стартапів. Деякі з них, наприклад, Petcube та iblazr, отримали фінансування за допомогою краудфандингу через такі сайти, як Kickstarter.
Якщо прогнози Сисоєва виправдаються, це може дати Україні шасн стати справжнім технологічним хабом. Навіть одна компанія з капіталізацією в мільярд доларів може притягнути достатньо інвестицій, щоб прискорити весь сектор. Наприклад, технологічний сектор Тель-Авіва почав розвиватися за рахунок ICQ, яку продали за $400 млн.
Українська модель розвитку
Якщо американським стартапам можна було орієнтуватися на великий внутрішній ринок та сподіватися на розвинену систему венчурного інвестування, українським фірмам пощастило менше.
Місцеві стартапи повинні одразу шукати свою власну модель розвитку. Наведені Сисоєвим компанії, наприклад, фокусуються на міжнародному ринку. Так, Grammarly розробляє для англомовних країн програмне забезпечення для коректорської роботи з текстами. Пошуковий двигун з вакансій Jooble працює у 59 країнах.
Ще однією відмінністю місцевих стартапів є відсутність розвиненого венчурного фінансування. Через це українські фірми мають дуже швидко приносити прибуток. Проте, з іншого боку, це вчить їх конкуренції та прийняттю швидких рішень.
Хоча українські стартапи часто зареєстровані в інших країнах, їхній топ-менеджмент та дослідницькі підрозділи зазвичай знаходяться в нашій державі. Це дозволяє їм заощаджувати на зарплатні порівняно із закордонними конкурентами, адже близько 50% всіх стартапів націлені на глобальний ринок.
Приблизно половина (49%) всіх стартапів діє в Києві. Інша половина розподілена по різних містах України:
- Дніпропетровськ – 16%;
- Львів – 9%;
- Харків – 8%;
- Одеса – 6%.
Незважаючи на складну ситуацію в нашій державі, експерти бачать причини для оптимізму. Упевненість їм дає дешева кваліфікована робоча сила, віддаленість військового конфлікту від технологічних центрів – Києва, Харкова та Запоріжжя, а також загальний рух культури.
