Вживлення різних електронних пристроїв у тіло допомагає позбутися від хвороб, підвищити працездатність і навіть полегшити побут. Правда, всі побічні ефекти від такого злиття людини і машини поки невідомі. У тому, навіщо людину перетворюють на робота, розбиралися експерти «Ділової столиці».
Нещодавно дослідницька група міжнародної організації Science for the Masses провела унікальний експеримент: в очне яблуко добровольця влили особливу рідину – хлорин е6 (СЕ6), аналог хлорофілу, який виділяють із водоростей і використовують для лікування деяких форм раку. Виявилося, що хлорин має й інший ефект: протягом години у випробуваного спостерігався ефект нічного бачення. Він чітко розрізняв предмети на відстані до 50 м при дуже слабкому освітленні. Якщо подальші експерименти пройдуть успішно, технологію почнуть застосовувати у військових цілях.
Це лише один приклад нового напряму розвитку людини – біохакінгу (поліпшення біологічних об’єктів небіологічними методами). За словами відомого американського футуролога Рея Курцвейла, в майбутньому в кожного буде вбудована частина машини.
Активно просуває зараз цю ідею міжнародна організація Humanity+. Її мета – створення постлюдини, якій не страшні хвороби і старіння. Заснована прихильниками біохакінгу Трансгуманістична партія висунула свого претендента – Золтана Іствана – на посаду американського президента на виборах в 2016 р. Істван говорить про необхідність знайти радикальну заміну суспільству, яке пропагує культуру смерті і витрачає мільярди на медицину, щоб на кілька років продовжити своє існування. До речі, в 2012 р. перша Трансгуманістична партія Італії зуміла провести в парламент свого кандидата.
Біохакінг уже допомагає особливо просунутим полегшувати побут. Наприклад, британець Річ Чи імплантував у вуха мініатюрні магніти, щоб використовувати невидимі навушники, які, до речі, також дозволяють почути розмову в іншому кінці кімнати. Ця технологія нагадує механізм пересилання звуку через вібрації кісток черепа, який застосовує Google Glass. Систему Річа Чи можна використовувати і з GPS на смартфоні для орієнтування на вулицях міста.
Біохакер з Німеччини Тім Кеннон імплантував собі під шкіру датчик, що відстежує біометричні показники. А двоє співробітників «Лабораторії Касперського» на конференції Security Analyst Summit у Канкуні, щоб продемонструвати останні досягнення техніки, погодилися вживити собі NFC-чіпи. Вони дозволяють відкривати двері простим дотиком, розблокувати смартфон або ноутбук без пароля (чіп служить ідентифікатором).
Міксросхему також можна використовувати як сховище особливо цінної особистої інформації, що дозволить в майбутньому з його допомогою проводити і фінансові транзакції. Банки завантажать у чіп інформацію, необхідну для доступу до рахунку операцій із кредитними картками. Щоб розплатитися, досить буде піднести руку до терміналу.
Американський інженер Сет Уейл імплантував собі в долоню мікрочіп з функцією NFC. Він автоматично посилає сигнали на смартфони під управлінням ОS Android, які знаходяться поруч, пропонуючи їм встановити з’єднання. Якщо власник телефона погоджується, за допомогою чіпа встановлюється віддалений коннект з комп’ютером, з якого можна отримати повний доступ до смартфона, його функцій і збережених на ньому даних. Уейл каже, що імплантував чіп ще під час служби у ВМС США і навіть професійне військове обладнання не змогло виявити передавач у його долоні.
Фахівці попереджають, що подібного роду імплантати можуть становити серйозну загрозу для великого бізнесу, в якому застосування NFC одержує все більше поширення. У недалекому майбутньому корпоративні мережі можна буде зламати, просто підійшовши до офісу компанії. У зону ризику потрапляє і цивільна авіація: встановлені в аеропортах системи безпеки не помічають такі мікрочипи. Теоретично зловмисники зможуть отримувати контроль над повітряним судном без необхідності виламувати двері в кабіну пілотів.
Тим не менш, Рей Курцвейл вважає, що генетично модифіковані бактерії, ДНК-чіпи в найближчому майбутньому стануть такими же звичними, як окуляри або контактні лінзи. Що в першу чергу знайде своє застосування в медицині. Наприклад, контролювати роботу внутрішніх органів можна буде за допомогою мікроскопічної камери-капсули, яку ковтає пацієнт. Інтеграція нервових закінчень з машинами дасть можливість паралізованим керувати електронними протезами.
Окремий напрямок – генетична модифікація клітин, над якою вчені активно працюють у рамках проекту JuicyPrint. Мова йде про створення світлочутливих бактерій. Ці мікроорганізми виробляють целюлозу, і з деякими виправленнями в генетичному коді їх можна змусити реагувати на присутність світла. Бактерії застосовуються як вихідний біоматеріал для 3D-принтера: якщо піддати їх вибірковій дії світла, целюлоза прийме будь-яку форму. Технологію мають намір використовувати для відновлення органів, створення нових артерій і кровоносних судин. Оскільки нові органи та імплантати створені з біологічних матеріалів, вони плавно «увіллються» в людське тіло, не викликаючи алергії і відторгнення.
Команда вчених із Гарварду створила клей з штучної ДНК, за допомогою якого можна створювати тканини в людському організмі. Принцип роботи клею запозичений у клітин, що формують певні функціональні блоки організму. Таку технологію будуть використовувати при лікуванні травм і для відновлення органів людини.
Біохакінг не обов’язково означає роботу скальпелем. Сьогодні швидко зростає рух «ноотропів», які опираються на ідеї прийняття допінгу для мозку, щоб краще зосередитися, швидше думати і працювати більш ефективно. Один з центрів ноотропних експериментів розташований у Кремнієвій долині. Захисники ноотропів здебільшого кажуть, що ці речовини абсолютно нешкідливі і просто прискорюють хімічні процеси в мозку, роблячи його більш продуктивним. Противники попереджають, що довгостроковий ефект від нейростимулюючих ліків абсолютно непередбачуваний, порівнюючи з ініціативи біохакерів з військовим проектом MKULTRA (масове застосування ЛСД), який призвів до досить драматичних наслідків.
