Все що ми зараз знаємо про комп’ютери – це лише дрібниця з того, як би вони могли розвинутись. Адже комп’ютерна історія набагато багатша за те, що можна прочитати в інтернеті. Але є ентузіасти, які намагаються її зберегти, і для цього вони відновлюють раритетні та унікальні електрообчислювальні машини.
«Усі думають, що в байті міститься вісім бітів, але це відносно нова розробка, – каже доктор Дорон Швад. Він заснував спільноту збереження комп’ютерів Computer Conservation Society (CCS), яка працює вже понад 25 років. Ця група ентузіастів допомагає спеціалістам відновлювати невідомі епізоди комп’ютерної історії та розуміти, як будували машини минулого і чому сучасні стандарти обчислювальної стали такими, як сьогодні. – Дивує, якими різними вони були».
На початку комп’ютерної ери деякі машини машини використовували десяткову систему зчислення, інші були засновані на двійковій, а були й такі розробки, які працювали на вісімковій чи шістнадцятковій схемах. До того як байт став сучасним стандартом з восьми бітів, він міг мати чотири, шість чи навіть сімі бітів залежно від комп’ютера.
Відновлення IBM 1401
Поверненням до життя історичних моделей комп’ютерів також займається Музей комп’ютерної історії в Каліфорнії. Там останні 10 років Роберт Гарнер очолював проект з відновлення машин IBM 1401 – це свого часу був видатний гаджет, яким став найпоширенішим комп’ютером 60-х років.
«У ті часи кожен другий комп’ютер був моделі 1401, – каже експерт. Для відновлення старих екземплярів залучили інженерів IBM, і ці гаджети зараз можуть побачити та спробувати відвідувачі музею, щоб побачити ранні дні ІТ-галузі. – Коли відвідувачі приходять у лабораторію та бачать цей комп’ютер уперше, це для них шок. Це ніби динозавра побачити».
Відновлення старих машин – це не лише історична пам’ять, але й цінні знання про їхню конструкцію та роботу. «Те, що ми дізнаємося під час реконструкції, – незамінне, – каже Гарнер. – Той рівень деталізації про те, які плати використовувалися, якщо провід йде від першого контакту до сьомого. Тут реконструкція поступається місцем історії. Ми створюємо історію з матеріалів тих періодів».
Експерти кажуть, що подібна робота необхідна, оскільки на початку цифрової ери комп’ютерна індустрія була мало стандартизованою. Майже кожну машину робила окрема компанія, і вона знаходила власні рішення з обробки даних. При цьому жодна з них не ділилася секретами внутрішньої будови своїх творінь.
Тогочасні комп’ютерні фірми мали багато схожого з тим, що відбувалося у XIX столітті, говорить Швад. «Вони нагадували механічні майстерні у XIX столітті, які існували тоді без стандартизації», – розповідає він. Схеми від тих перших комп’ютерів часто втрачені, а інші існують лише на папері і часто відрізняються від реальних рішень – зміни вносили одразу на заводі виготовлення.
У такій ситуації відновити комп’ютер було б надзвичайно складно, якщо взагалі можливо. Проте вся історія комп’ютерів відбулася за останні декілька десятиліть, і її безпосередні учасники ще можуть розповісти про ті події з власної пам’яті. Допомога інженерів дозволяє подолати відмінності в реальних схемах та тими, які малювали на папері.
«Коли піонери підходять до машин, за якими вони працювали, це відкриває їхню пам’ять, яку інакше не пробудити за розмовами, – каже Швад. – Документація допомагає до певної межі. Для реконструкції важливо розмовляти з безпосередніми творцями та операторами тих машин. Будь-хто з технічним знанням є безцінним».
Коли комп’ютери були механічними
Електроніка прийшла в обчислювальну техніку відносно недавно, проте науковці намагалися створити комп’ютер задовго до цього. Учені використовували інші принципи, серед яких – чиста механіка, яка є творінням Конрада Зуса під назвою Zuse Z1. Цей обчислювач створили у 1930 році і він мав лише шестерні та вали.
Оригінальний Z1 знищили під час бомбардування Берліна у Другій світовій війні, але його вдалося відновити у 70-х роках з порадами самого Зуса. Реальна машина дуже складна, а через це – крихка та ненадійна для регулярного використання. Тому професор Рауль Рохас з колегами почали створювати її віртуальну копію, щоб будь-хто бажаючий зміг подивитися на принципи роботи цього механічного обчислювача.
«Було дуже складно скласти все до купи, навіть не зважаючи на те, що в нас були креслення з усіма виправленнями, – каже він. – Ці поправки були написані червоним, зеленим та синім чорнилом, і ми не знали, які з них були першими, а які – останніми. Машина має 20 тисяч логічних елементів, і всі вони механічні. У ній немає жодного кабелю для пересилання інформації. Цим творінням гордився б навіть сам Чарльз Беббідж».
Відновлення набирає обертів
Повертати історію комп’ютерної техніки сьогодні пробують дедалі більше добровольців та організацій, якщо подивитися на список щорічної нагороди Tony Sale Award. Її створили в пам’ять про Тоні Сейла – одного із засновників спільноти CCS, який вів багато проектів з відновлення. Однією з найвідоміших його робіт було створення комп’ютера Колос, який ламав коди німецьких військових сил під час Другої світової війни та на відновлення якого знадобилося 14 років.
У 2014 році цю нагороду отримали два проекти – IBM 1401 та Z1. «Немає сумніву, що це заняття стає дедалі популярнішим, – каже Швад. – Жоден музей не сперечається про гігантське значення таких машин у своїй колекції».
За матеріалами: BBC
