Сьогоднішні SSD на базі флеш-пам’яті мають у 1000 разів менший обсяг, ніж нова технологія твердотільної пам’яті від науковців Університету Альберти. Вони створили рішення, яке зберігає дані в атомах водню. Один атом – це один біт. Атомарний підхід дозволяє отримати недосяжну сьогодні щільність запису – близько 1,2 петабайта на квадратний дюйм.
Накопичувачі, які зберігають дані на атомарному рівні, не є новинкою, але для своєї роботи вони потребують особливих умов, наприклад, кріогенної камери, вакууму тощо, і тому мало придатні для щоденного практичного використання. Рішення науковців Університету Альберти працює при кімнатній температурі та здатне зберігати дані понад 500 років.
Основою водневого твердотільного накопичувача є сканувальний тунельний мікроскоп. Його голка переміщується по кремнієвій поверхні, покритій шаром атомів водню. Мікроскоп здатний прибирати чи додавати індивідуальні атоми.
Щільність запису в майже 1,2 петабайта (138 терабайт) досягається завдяки тому, що атоми водню мають дуже малі розміри. У діаметрі вони складають близько половини нанометра. Для порівняння, на тій же площі диск Blu-ray зберігає лише 12 терабіт даних – у десять разів менше. Магнітні жорсткі диски та твердотільні флеш-накопичувачі мають щільність запису на рівні 1,5 терабіта на квадратний дюйм, що приблизно в тисячу разів менше нової технології.
Водневий накопичувач дозволяє записати всю бібліотеку iTunes з 45 млн треків на поверхню, яка менше монети у 25 центів США. Науковці також створили робочий прототип технології у вигляді 192-бітної клітини і записали в неї музичну тему гри Super Mario Bros. Учені також створили 8-бітну клітину, в яку записали літери алфавіту згідно коду ASCII.
Найбільшим недоліком водневого накопичувача поки що залишається швидкість запису. Для запису 8-бітного коду ASCII потрібно від 10 до 120 секунд.
