Одноразовий світ: як компанії навмисно випускають непридатні до ремонту речі

Бажання виробників мобільних пристроїв створювати компактні і тонкі моделі призвела до неможливості полагодити девайси. Часто гаджети неможливо розібрати, не пошкодивши деталі. А різноманітність моделей навіть у межах одного бренду створює проблему з пошуку запчастини. Це вигідно для виробників – так їхню техніку купують ще більше.

56-річний Майкл Тайрен з Техасу працює медбратом. У минулому Тайрен був механіком важкої дизельної техніки, і зараз він підробляє ремонтом електроніки, орієнтуючись за посібниками на сайті iFixit. У 2010 році Тайрен зіткнувся з незвичайним випадком: після того як батарея в його iPod перестала заряджатися, він вирішив самостійно полагодити плеєр. Але навіть досвідчений механік не зміг його відкрити, оскільки в ньому не було ніяких гвинтів.

За словами чоловіка, ситуація з iPod наштовхнула його на думку про те, що у світі електроніки почалася нова епоха швидкого старіння продукції. Часто взагалі немає можливості полагодити пристрій, і єдиний вихід – купити новий. В Apple відповіли Тайрену про неможливість відновлення батареї і лише запропонували знижку в 50 доларів на купівлю нового плеєра. Утім, Тайрен впорався з ремонтом сам завдяки iFixit.

«Ця ситуація показала, що купівля пристрою на зразок iPod не означає, що ми ним володіємо. Це повинно припинитися. Я купив – це моє. Якщо я хочу зламати, дайте мені це зламати. Якщо хочу полагодити – дайте полагодити», – говорить Тайрен.

Є багато причин, через які виробники прагнуть робити пристрої, які неможливо відкрити. Одні намагаються таким чином ускладнити вивчення начиння їхніх гаджетів конкурентами, інші не хочуть нести відповідальність за ремонт сторонніми неавторизованими організаціями, треті діють у рамках обмежень, які накладаються дизайном продуктів. Відмова від можливості розбору певних частин в електроніці викликана і трендом в дизайні щодо постійного зменшення товщини пристроїв.

Однак критики такої тенденції відзначають, що компанії безпосередньо виграють від неї фінансово. Вигідно змушувати споживачів купувати нові гаджети, пояснюючи, що старі відремонтувати через ті чи інші причини неможливо. За словами співзасновника iFixit Кайла Ваєнса, тенденція почалася саме з Apple та її iPod з батареєю без можливості заміни.

«Ці компанії ставлять у пріоритет свій чистий прибуток за наш рахунок. Створювати ремонтовану і довговічну електроніку можливо, але якщо вони будуть це робити, це зашкодить майбутнім продажам. Вони помістили нас на бігову доріжку, на якій нам доводиться купувати барахло кожні кілька років, хочемо ми того чи ні», – говорить Ваєнс.

Чисто технічно батарею в тому самому iPod можна замінити, проте для цього потрібно роз’єднати деякі внутрішні деталі. Це вимагає особливих інструментів, а в окремих випадках — видалення клею, на яких тримаються запчастини.

Ваєнс зазначив, що захист від ремонту на деяких пристроях, наприклад, у планшетах Microsoft Surface, настільки складний, що навіть експерти можуть під час першого розбору необоротно пошкодити їх. У Microsoft заявили, що їхні пристрої «створюються професіоналами для професіоналів» і тому потребують відповідного рівня підготовки.

У певному сенсі у сформованій тенденції винні і самі покупці, які зробили свій вибір на користь непридатної до ремонту, але більш дешевої техніки. Це добре видно на прикладі Apple: у 2012 році в лінійці продуктів компанії були ноутбуки MacBook Pro, в яких можна було відкрутити кришку корпусу й оновити оперативну пам’ять або жорсткий диск, а екран можна було відокремити від корпусу і замінити. Того ж року вийшов Retina MacBook з тоншим, але нерозбірним корпусом, і масовий споживач захотів цю версію.

Схожі практики існують і в інших компаній. Електронні читалки Kindle допускають ремонт тріснутого екрана або зламаного акумулятора, але Amazon продає запчастини тільки авторизованим майстерням. За словами Ваенса, Nikon у 2012 році скоротив кількість таких авторизованих майстрів з ремонту в США з 3 тисяч до 13 осіб. У компанії не підтвердили цю статистику, але пояснили скорочення тим, що камери Nikon вимагають рук «умілих техніків».

За даними дослідників з United Nations University, у 2014 році обсяг утилизованої електроніки в усьому світі склав 41,8 мегатонни – близько 5,9 кілограма на людину. До 2018 року вчені прогнозують зростання цього показника до 49,8 мегатонни, або 6,7 кілограма на людину. Є і позитивний тренд: за статистикою Electronics TakeBack Coalition, з 2011 року кількість викинутої електроніки в загальному обсязі брухту стала зменшуватися, а перероблюваної – різко зросла.

Схожа ситуація з переходом до «планового застарівання» продукції вже відбувалася на початку ХХ століття в автомобільній індустрії. Спочатку Генрі Форд робив ставку на довговічність машин: на його думку, їхня надійність дозволяла заслужити лояльність у покупців. Однак маркетингова стратегія General Motors, що почала випускати щороку нові моделі автомобілів, довела протилежне, і Ford довелося підкоритися новому тренду.

За матеріалами: actualapple.com

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Будь ласка введіть ваше ім'я