Про те, як інтернет речей скоро змінить наше життя, не балакає тільки лінивий. Під’єднані до Мережі чайники, холодильники та пральні машини нібито можуть позбавити нас від зайвих рухів та завдань. Але чим більше футурологи розмовляють про інтернет речей, тим менше вони згадують про людей.

Що зараз уміють домашні пристрої та які нові можливості для них готують виробники, написав Стас Юрасов – раджу почитати. І автор намагається спрогнозувати, на що нинішні розмови перетворяться завтра. Власне, як і більшість обізнаних із технологіями експертів.

Але у своїх прогнозах більшість із них робить одну помилку. Вони зосереджуються на можливостях технологій. І дійсно – техніка зможе багато. Навіть настільки, що ми зараз і не можемо уявити. Або навпаки – із задоволенням починаємо грати фантазією, малюючи дивовижні картинки майбутнього, подібно до того, як ще років із сорок тому уявляли людські колонії на Місяці та Марсі.

Але там ще й досі ніхто не живе. Не тому, що людство не може – просто не хоче. Немає в тому потреби. Поки наддержави змагалися між собою, то ще через політичний престиж намагалися освоювати супутник Землі, а зараз уже махнули на нього рукою. Більша частина інноваційних зусиль людства пішла в зовсім несподіваному для фантастів напрямі. Про інтернет та соцмережі вони майже не писали, бо не передбачували – спробуйте пошукати про це в їхніх творах.

Те саме відбудеться і з інтернетом речей. Зосередившись на ньому та його можливостях, експерти випускають з уваги дещо суттєве – людей.

Саме прості споживачі зумовлюють напрям розвитку технологій. Бо людина готова платити за те, що задовольняє її потреби, а не потреби футурологів. Так виявилося, що людям спілкуватися між собою цікавіше, ніж опановувати Всесвіт. І тому ми зараз сидимо в соцмережах та користуємося мобільними додатками, а не летимо до іншої планети.

А кому і навіщо потрібен інтернет речей? Маркетологи від фантастики запевняють, що він дозволить бути лінивими. Усе за нас робитимуть пристрої – вибирати продукти, замовляти їх, оплачувати. Можливо, навіть брати кредити чи здавати себе в ломбард. Але що тоді залишається людині? І, власне, в чому вона виражається – людина?

У виборі. Так, саме ми – на відміну від тварин і механізмів – можемо вибирати. Але від чого залежить наш вибір? А ось тут уже більш компетентні зовсім інші науки. На ці питання шукають відповіді психологія, філософія, фізіологія, естетика, мистецтвознавство, історія, соціологія – тобто напрями, які, здавалося б, не мають жодного стосунку до розвитку технологій.

Тому що як навчити холодильник замовляти в інтернеті молоко і яйця – це інженери швидко придумають. А от навіщо людині відмовлятися від задоволення ходити по базару й самостійно вибирати продукти на сніданок – кращу відповідь дадуть усе ж гуманітарії.

Тому без них марно уявляти собі технологічний світ майбутнього. Можливо, людство відповість на зовсім несподівані питання, і стане модним повернутися до найпримітивнішого з точки зору інновацій життя. Будемо вибирати не технологічні тканини, а з льону чи коноплі. Будемо готувати їжу не в суперінноваційному посуді, а в простому глиняному. Будемо спілкуватися не на відстані, а зустрічатися вживу. А що – тенденції мають тенденцію змінюватися.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Будь ласка введіть ваше ім'я