Світ спорту все частіше дивує нас технологічними інноваціями. Ось і зимові Олімпійські ігри, які нещодавно пройшли в Сочі, показали нові приклади того, як технології допомагають атлетам змагатися і перемагати. Але розвиток технологій не завжди допомагає здоров’ю людей – фахівці постійно дискутують: ті ж комп’ютери приносять більше користі чи шкоди? Ми попросили президента НОК України, прославленого Олімпійського чемпіона Сергія Бубку поділитися своїм поглядом на те, як технології впливають на спорт та здоров’я. Знаменитий легкоатлет погодився зустрітися з редакцією MTS Today і дати невелике інтерв’ю:
– Сергію Назаровичу, як Ви частіше спілкуєтеся з людьми: по телефону або наживо?
У мене дефіцит часу, я постійно в русі – за день треба вирішити дуже багато справ, я не можу просто сидіти і розважатися за комп’ютером. У мене високий темп життя: тут я інформацію отримав, там її передав, з кимось переговорив, завдання підлеглим розставив… Мобільний зв’язок мене в цьому дуже виручає – я постійно на зв’язку.
Навіть якщо я не можу відразу відповісти на дзвінок, то це мене все одно турбує: раптом щось сталося? Поки що єдина можливість забути про телефон – це авіаперельоти. Але чотири роки тому я якось розговорився в літаку з віце-президентом Lufthansa, і він мені сказав, що скоро мобільним телефоном можна буде користуватися навіть під час польоту.
Зараз без зв’язку неможливо існувати. Дзвінки, електронна пошта, SMS, Skype – усе це багато в чому прискорює процеси та рішення завдань. Технології реально допомагають бути оперативнішим, до того ж уже майже в будь-якому куточку земної кулі.
Але вони ніколи не замінять живе спілкування. Мені близький діалог більш до душі. Доступність технологій допомагає вирішувати робочі питання, але при цьому вона заважає людському контакту. Коли спілкування переноситься в листування по інтернету, втрачають міцність стосунки між людьми. Тому що тільки при живому спілкуванні можна відчувати настрій людини, її душу. А якщо люди розмовляють віддалено, то вони набагато черствіші один до одного.
– Але іноді інакше не виходить. Наприклад, можливість поспілкуватися по телефону допомагає на змаганнях?
Без зв’язку на важливих змаганнях неможливо – це правда. Якщо спортсмен просить про можливість зв’язатися з рідними і якщо тренер бачить, що від цього гірше не буде, то потрібно це дозволити. Коли наші спортсмени виграють, то одразу підбігають і просять телефон, щоб подзвонити батькам. Та й батьки радіють, коли їхня дитина дзвонить їм і каже, що у неї все добре. Мама може сказати добре слово, наприклад: «У тебе там все вийде», чи це тато скаже, чи брат, чи сестра – це дуже допомагає.
Я згадую 1997-й рік – шостий і останній чемпіонат світу, який я виграв. У мене була серйозна травма, я сумнівався, виступати або не виступати, і зв’язувався зі своїм психологом, порадився з ним. І він мені дав чітку установку, як треба налаштовуватися на змагання. А якби не було зв’язку?
За це важко переоцінити допомогу МТС – нашого генерального партнера і спонсора, завдяки якому у нас є можливість спілкуватися в роумінгу. Тому що можливість поспілкуватися з рідними, близькими, тренерами, психологами колосально підтримує спортсменів. Головне – не захоплюватися надмірно електронними пристроями.
– А чим це загрожує?
Через постійну доступність технологій у людини порушується баланс активності. Адже, працюючи з новими пристроями і сервісами, людина повинна ще більше вміти відновлювати свої сили, залишатися бадьорою і не втрачати тонус. Тому що технології як допомагають людям, так і, при надмірному користуванні, створюють масу складнощів. Через постійну сидячу роботи спочатку виникає перевтома, потім – зриви, і потім з’являються проблеми зі здоров’ям.
Радує, що люди все більше займаються спортом та фізичною культурою. У Європі, США багато бігають, ходять в тренажерні зали, тому що інакше вже не можна. Бо якщо постійно бути на зв’язку і працювати, не приділяючи часу на психологічне і фізичне відновлення, то скоро втратиш силу та енергію.
– Тобто, біг допомагає витримати насиченість життям технологіями?
Допомагає. По собі знаю. Тому я завжди щодня намагаюся знайти будь-яку можливість побігати, поплавати або покататися на велосипеді. У моїй дорожній валізі (а подорожувати мені доводиться часто) завжди є спортивний комплект: окуляри, плавки, костюм, кросівки – усе, що може стати в пригоді, якщо у мене знайдеться час пробігтися на вулиці, піти в тренажерний зал або в басейн. Адже часто буває, що на роботі дуже втомлюєшся, не хочеться йти на тренування. Тоді реально доводиться змушувати себе зайнятися нехай навіть 30-40 хвилин – і стаєш зовсім іншою людиною. У тебе з’являється енергія, бажання творити, інтерес до життя, до вирішення нових завдань і питань.
З іншого боку, це просто необхідно: якщо ти сидиш чи не рухаєшся, у твої тканини не надходить кисень. Тому для підростаючого покоління це дуже критичне питання. Діти все менше рухаються, у тому числі через нові технології.
– Як технології знижують рухову активність дітей?
Я нещодавно був у Кувейті, дивився телеканал SkyNews, на якому була серйозна полеміка. Учені проаналізували порівняльні характеристики активності молоді за 46 років. За ці роки молоді люди стали на 5% менше рухатися, у них погіршився стан здоров’я та інші показники. Різні експерти виступали і говорили, що сьогодні в школі вже обов’язково кожного дня потрібно проводити урок фізичного виховання. Тому що підхід «хочу – йду на урок фізкультури, хочу – не йду» вже ні до чого доброго не приводить.
Наприклад, у Канаді урок фізичного виховання кожного дня. А у нас сьогодні вільне відвідування. Я задаю питання: яке вільне відвідування може бути в дитини? Вона ще нічого не знає в цьому житті, і ми несемо за неї відповідальність.
Тому Міжнародний олімпійський комітет і почав проводити юнацькі Олімпійські ігри – щоб якимось чином сколихнути дітей, спробувати відвернути їх від комп’ютера. Якось я був на Мальті і спілкувався з місцевими школярами. Запитав хлопчика років десяти: «Займаєшся спортом?» – «Так, займаюся», – каже. – «Молодець, а яким саме?» – «Футболом». – «Отже, ти в команді граєш?» – «Ні, на комп’ютері». Ця дитина виростає і вірить, що, граючи на комп’ютері, займається спортом. І це ще не все – на сьогодні навіть визнали федерацію кіберспорту. Це дійсно катастрофічна проблема, яку нам потрібно чітко і грамотно вирішувати. Адже що робить така молодь? Вона днями сидить за комп’ютером і повільно вмирає. Людина повинна зрозуміти, що рухова активність потрібна їй у першу чергу для її ж здоров’я. Для цього потрібна пропаганда здорового способу життя, чим ми і займаємося.
– Але ж було кілька випадків, коли діти вмирали через перевантаження на уроках фізкультури.
Не в цьому причина. Діти повинні пройти медогляд, отримати довідку про стан здоров’я, з якої має бути зрозуміло: що може дитина, а чого вона не може. Тоді наставник зможе індивідуально підбирати дітям навантаження: Петро біжить кілометр, Наташа йде 500 метрів. Хтось грає в баскетбол, хтось у волейбол, хтось бігає чи віджимається. Зовсім не обов’язково ставити на уроці фізкультури оцінку – головне, щоб дитина на ньому рухалася.
– З іншого боку, високі технології допомагають розвиватися спорту.
Однозначно. Візьмемо для прикладу футбол: поки йде матч, ми отримуємо точну інформацію, скільки було ударів, скільки кілометрів пробіг той чи інший гравець, скільки точних і неточних передач він виконав. Або візьмемо розвиток персональної електроніки: за допомогою смартфона або планшета можна зняти на камеру тренування і тут же показати спортсменові його плюси і недоробки. Раніше такого не було, а сьогодні це дуже допомагає вдосконалювати майстерність спортсмена.
Можна взяти всі технічні види спорту: легку атлетику, фехтування, бокс, футбол. У них потрібно записувати кожен рух спортсмена, щоб той міг бачити і аналізувати, а тренер, відповідно, коригувати. Це дуже важливо, тому що тренер повинен навчити спортсмена думати, розуміти, бачити, дивитися. А як це краще зробити, якщо не так наочно? У змаганнях часто міліметри можуть мати вирішальне значення в тому, де знаходиться плече або ніс.
– Наскільки такі інновації покращують підготовку спортсменів? Можете навести приклад?
Я стрибнув перший світовий рекорд 15 січня 1984 у Вільнюсі на 5 м 81 см у закритих приміщеннях. На той час я ще не знав, що через десять років стрибну 6,15 – для мене це був пік, межа. Але я постійно вдосконалювався, йшов вперед. І, переглядаючи відеозапис, я бачив, що, подолавши планку 5,95, я зміг би взяти висоту 6,37. Були стрибки, в яких я подолав 6,13, а так міг би 6,34 подолати. На 6,01 я стрибнув на чемпіонаті світу в Афінах у 1997 році, а там, мені здається, більше 6,40 було.
Завдяки відеозапису ти бачиш свій потенціал, а це додаткова психологічна впевненість, що ти можеш стрибати вище. Це також дає тобі можливість бачити, над чим ще треба працювати і як удосконалюватися. Хоча ще в 1980-х роках, коли я з-за кордону привіз першу відеокамеру і ми починали знімати тренування на відео, для нас це просто була мрія.
– А як інновації змінили Ваш вид спорту – стрибки з жердиною?
Ви б знали, як зараз непросто виготовляють держаки для стрибків! Спеціальне скловолокно потрібно правильно розкроїти, намотати на особливий стрижень і плавити в грубці при температурі 1000 градусів. При цьому потрібно стежити, щоб все правильно розплавилося, всі верстви злилися, щоб жердина у результаті була порожня і не ламалася. Хоча є й інші технології, при яких виходять жердини вагою в кількасот грамів – а це має дуже велике значення.
А в 1980-х жердини робили з комбінації скловолокна з графітом, і їх я, бувало, ламав на чотири частини в стрибку. До того ж чим технічно правильніше стрибаєш, тим більше шансів, що така жердина зламається. Тому що графіт дійсно набагато легший, але він не еластичний і не витримує великого навантаження, яке виникає при великій дузі.
– Дуже багато людей саме завдяки мобільним додаткам і спортивним трекерам захопилися бігом. Допомога комп’ютерних технологій у фізкультурі може реабілітувати їх після тривалих відеоігор?
Почасти. Наприклад, ти одягнув спеціальний браслетик і пішов на пробіжку, а цей пристрій чітко зчитує пробіг, швидкість, роботу серця – це здорово. Так можна коригувати навантаження і тим самим берегти здоров’я. Ось недавно мені мій лікар, який займається зі мною вже 30 років, порадив використовувати велокомп’ютер, і тепер я можу знати все про те, як я їхав. Свої навантаження варто контролювати.
Якось у Таллінні я зайшов у фітнес-клуб, а там людина крутила велотренажер з екраном, який показує обраний маршрут: наприклад, Нью-Йорк чи Париж. Їздиш і дивишся місто, як турист. Я вважаю, що від технологій дуже багато позитиву, просто через них виникають наслідки, якими треба вміло і грамотно вирішувати.
– І наостанок: скільки потрібно рухатися в день?
Я десять років тому розмовляв з фінськими лікарями, вони сказали, що людині на день потрібно мінімум 20 хвилин фізичного навантаження. Тобто, 20-30 хвилин потрібно бігати, активно ходити або плавати. Це просто життєво необхідно для людини. Хоча, думаю, дуже багато залежить від віку.
